ОЗ « Чаплинський ліцей»
Чаплинської селищної ради
Херсонської області
Вчитель історії: Нєдова Вікторія Вікторівна Впровадження ключових компетентностей на уроках історії.
Результатом вивчення історії в сучасному навчальному закладі є не тільки засвоєння знань (фактів, понять, імен, зв’язків, тенденцій), а й формування вмінь та навичок критично мислити, творчо розв’язувати проблему, з’ясовувати сенс вивченого та використовувати набуті знання та навички в життєвих ситуаціях.
Знання, вміння та навички, котрі молодь набуває й виробляє, навчаючись, беззаперечно, є важливими. Поряд із цим сьогодні набуває актуальності поняття компетентності учня оскільки саме компетентності, на думку багатьох міжнародних експертів, є тими індикаторами, що дозволяють визначити готовність учня випускника до життя, його подальшого особистого розвитку й до активної участі в житті суспільства.
Одним з провідних принципів сучасної історичної освіти є компетентнісний підхід, суть якого полягає у тому, що проміжним та кінцевим результатами навчання визнається формування певних здібностей особистості (компетентностей), які знаходять прояв у комплексі умінь, заснованих на знаннях, ціннісних орієнтирах та досвіді діяльності.
Одна з головних цілей вивчення шкільного курсу історії - формування в учнів предметних компетентностей — хронологічної, просторової, інформаційної, мовленнєвої, логічної, аксіологічної.
Важливість вивчення історії в навчальному закладі на сучасному етапі полягає не стільки у знаннях, закладених учителем, скільки у засобах самостійного отримання учнем історичних знань.
Одне з першочергових завдань предмета – допомогти молоді побачити образи сучасності у світлі минулого, дати можливість зрозуміти суперечливі питання власного суспільства, сприяти вихованню толерантності – не тільки професійний, але й етичний і моральний обов’язок учителів історії.
Але сучасне життя вимагає зовсім інших підходів. На перше місце висувається інша мета: навчити учнів самостійно здобувати і відтворювати інформацію, розуміючи, що таке ж право на існування мають і інші інтерпретації.
Зовнішнє незалежне оцінювання суттєво вплинуло на методику навчання загальноосвітніх дисциплін, у тому числі й історії. В роботі з учнями усе частіше застосовую методичні прийоми тестового моніторингу, контролю й оцінювання навчальних досягнень. Якісно розроблений і укладений тест стає ефективним інструментом з’ясування рівня учнівської загальноісторичної компетентності.
Виходячи із визначення загальнопредметної компетентності, усі тестові завдання є компетентнісно орієнтованими. Вони можуть спрямовуватися як на контроль й оцінювання знань, так і на контроль й оцінювання умінь та навичок. Для розроблення тестових завдань з історії України найдоцільніше використати принцип поєднання складових компетентності (знань, умінь і навичок) та шести компонентів – категорій історичних знань (хронології, термінології, персоналістики, географії, джерелознавства і культурології). Таким чином, при укладанні будь-якого вимірювального тесту з історії України можна доволі легко узгодити складові компетентності (знання, уміння і навички), основні історичні змістові лінії (суспільно-політичну, соціально-економічну, релігійну, культурні та повсякденну) та періодизацію українського історичного процесу. Основна мета цієї системи – якісний та всебічний підхід до контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів.
Як відомо, повний цикл навчання складається з трьох етапів: цілі навчання (передбачувані результати) - процес навчання - контроль. При цьому етап контролю полягає в співвіднесенні отриманих результатів із запланованими цілями. Контроль як складник навчального процесу забезпечує зворотний зв'язок між тими, хто навчає, і тими, хто навчається. Поряд з терміном контроль уживаними є й інші, а саме: перевірка, оцінювання, діагностика, моніторинг, які, щоправда, не є тотожними. Поняття контроль, перевірка, оцінювання пов'язані певними ієрархічним відношеннями: загальним, родовим з-поміж них виступає поняття контроль. Перевірку слід тлумачити як компонент контролю. Крім перевірки, контроль містить у собі також оцінювання (як процес) та оцінку (як результат) перевірки.
Основними об'єктами контролю в процесі навчання історії є предметні компетентності: знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, емоційно-ціннісне ставлення до подій/явищ/процесів, діяльності історичних осіб тощо.
Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється відповідно до критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України.
Найоперативнішою, найдинамічнішою формою перевірки результатів навчання є поточний контроль.
Поточний контроль здійснюється на всіх етапах процесу вивчення теми і на спеціально організованому, самостійному етапі в його структурі - етапі перевірки й оцінювання. Його основні цілі: встановити рівень розуміння та первинного оволодіння змістом теми уроку, виявити зв'язки між її елементами й засвоєним змістом попередніх тем, закріпити та акту аналізувати необхідні для засвоєння нової теми знання, уміння й навички. Інформація поточного контролю - підґрунтя для коригування, мета якого - запобігти відставанню окремих учнів, домогтися раціонального керування учінням. Результати поточної перевірки можуть оцінюватися як вербально, так і в балах.
Тематичний контроль - різновид педагогічного контролю, що здійснюється з певною періодичністю, яка залежить від виокремлення в змісті освіти систематизованих блоків (тем, розділів) з метою перевірити та оцінити якість засвоєння учнями відповідного блоку у взаємозв'язках елементів його змісту за раніше визначеними напрямами. Мета тематичного контролю - з'ясувати, якою мірою реальні досягнення учнів відповідають запланованим цілям навчання. Тематичний контроль у широкому значенні передбачає систему контрольних процедур, спрямованих на перевірку засвоєння учнями програмової теми - від першого уроку й до останнього, включаючи й корекцію та само-корекцію. Тож тематичний контроль навчальних досягнень у широкому значенні поєднує в собі діагностувальний етап (діагностично-тематичний контроль) та оцінювальний етап (тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів).
Отже, поточний контроль передбачає відповідний набір діагностично-тематичних вправ (запитань та завдань), які відповідають навчальним цілям і спрямовані на формування предметних компетентностей, а поняття тематичний контроль навчальних досягнень недоцільно зводити лише до підсумкової перевірки та оцінювання рівня навчальних досягнень учнів з теми, тобто до уроку тематичного оцінювання (атестації).
Провідна педагогічна ідея досвіду - створення таких умов навчання на уроках історії, які б забезпечували значною мірою психологічний комфорт для учнів і можливості інтенсивного розвитку їхніх умінь відповідно до індивідуальних потреб та здібностей; створення таких ситуацій на уроках, які б викликали інтерес учнів до історії як сфери знань і навчального предмета, до здобуття та засвоєння системних знань про головні події, явища та тенденції в історії України та світу, мобілізацію навичок та вмінь учнів, стимулювали розвиток пізнавальної та самостійної діяльності при виконанні практичних завдань.
У дослідженні поняття «компетентність», основних складових ключової компетентності учнів, предметної компетентності учнів, методів і прийомів та завдань на уроках історії, які сприяють формуванню знань і вмінь; процесу формування компетентностей учнів на уроках історії.
Результативність впровадження досвіду: підвищення інтересу учнів до предмету та участі у конкурсах, олімпіадах, інтелектуальних змаганнях шкільного, районного, обласного, Всеукраїнського рівнів; реалізація навчальних та розвивальних можливостей шкільних програм, підручників, інших дидактичних засобів навчання; забезпечення постійної активної позиції учнів під час проведення занять.
Методи, що використані при створенні роботи: аналізу, класифікації, порівняльній аналітичний методи.
Практичне значення полягає у створенні певних педагогічних умов у навчально-виховному процесі, які забезпечують формування уміння вирішувати професійні завдання на основі отриманих знань, умінь та навичок.
Історія – це універсальний навчальний предмет, який дозволяє забезпечити формування і розвиток більшості ключових компетентностей. Звичайно ж, усі вони будуть розвиватися в різному обсязі. Та це можна дуже легко компенсувати посиленням міжпредметних зв’язків. Щоб зробити процес формування компетентностей максимально ефективним, потрібно навчитися виокремлювати головні завдання та перспективні напрями кожної навчальної теми. Наприклад, вивчаючи зародження капіталістичних відносин у Західній Європі, доцільно акцентувати увагу на роботі учнів з історичними джерелами, запропонувати їм змоделювати події та явища, які вони вивчають. А щоб було цікавіше – пропоную учням створити навчальний проект із використанням інтерактивних технологій. Завдяки цьому школярі будуть розвивати такі компетентності:ьмовну (вдосконалення комунікативних навичок; розвиток уміння висловлювати й аргументувати свою думку, переконувати; робота з іншомовними джерелами); математичну (використання математичних знань для розрахунків, планування; розв’язання нетипових завдань, пов’язаних з економічним моделюванням); обізнаність у природничих науках і технологіях (використання здобутих знань для порівняння вивченого матеріалу; усвідомлення важливості винаходів, географічних відкриттів та наукових розробок для розвитку суспільних відносин); ініціативність та підприємливість (створення моделі реалізації здобутих знань на практиці; усвідомлення користі від отриманої інформації для здійснення підприємницької діяльності; вміння узагальнювати до рівня знань про суспільство); соціальну та громадянську компетентність (усвідомлення особливостей сприйняття суспільних змін різними соціальними групами; формування громадянської позиції щодо ідей та перспектив реалізації принципів ринкової економіки). Перелік згаданих компетентностей аж ніяк не є вичерпним. Головне – зробити навчання максимально практичним та інтерактивним.
