https://drive.google.com/file/d/1sProw3bCWnywf0lUrc3Gp_jCRT-4tgYR/view?usp=sharing
Авторка віршів - Єва Білінець ( https://vseosvita.ua/user/id289126 )
Коли темніє світ і стихне пісня дня,
І сум, немов туман, лягає на поля,
Я знаю, що єдина і свята моя броня —
Це почуття, що гріють і ведуть здаля.
Не покидай мене, Надіє,
Коли безсила стане мить.
Коли душа про світле мріє,
Ти знаєш, як її зцілить.
Коли вже сил немає, щоб іти,
Коли хитає човен і штормить,
Не дай з своїх доріг кудись зійти,
А вкажи шлях, де істина стоїть.
Не залишай мене, Любове,
На самоті, у холоді століть.
Ти — сенс, ти — перше й вічне слово,
Ти вмієш, серце нам зігріть.
Коли вже до кінця бракує сили,
І втома дух обплутує, як ніч,
Я знаю, що у нас є спільні крила,
Що є Вогонь, який не загасить.
Не хочу втратити я Віри,
Бо в ній – є сенс мого життя.
Ти бачиш далі, знаєш міру,
І вкажеш шлях до пізнання.
Нехай крізь всі випробування й втому,
Любов веде нас до мети,
Хай Віра дасть нам силу й перемогу,
Надія ж світить зорями у млі.
Й щоб осягнути Світло серед зла,
І щоб душа від зла не очорніла.
Потрібно щоб в серцях завжди жила,
Любов, Надія й Віра – у них є наша сила!
