Із ажурної тканини навесні
Пані шила сукні осяйні,
Зеленаві роздала вона лісам,
А блакитні дарувала небесам,
Білосніжні одягли дерева всі,
В синіх проліски з'явились на землі,
Край дороги вже кульбаби зацвіли,
Жовті пляття їм для ніжності й краси,
І так ваблять кольорами запашні
Всі тюльпани, ніби янголи малі.
Що ж для мене зшила панночка весна?
Стільки барв несе природі ця краса!
Переміряла наряди я усі:
В тебе, весно, руки золоті,
Стільки квітів у твоїй душі -
Вишиванку мама вишила мені.
І тепер хоч буде осінь чи зима,
В мене сукня, а на ній - весна!
Дощик
Крап, крап,крап, краплинам тісно,
Вибіг дощик трохи погуляти,
Доки мама- хмара місить тісто,
Зможе кОней в полі поганяти!
Розженеться - і свистить із вітром,
Пелюстки водою напуває:
- Прокидайся, рідне моє поле,
Хай земля ще більше розквітає!
Охляп сяде на коня - і в небо,
Нажене хмарини сіро- білі.
- Колісницю запрягати треба!
Гей, крапунчику, сніжки дозріли.
Зготувала я дари краплисті,
Вже надвечір мусиш все роздати,
Щоб дерева всі були в намисті,
Бо вночі я дуже хочу спати.
Полетів крапунчик з другом,
Привітання сонцю надсилає,
І веселка над квітучим лугом
Крапельками в крем'яхи з ним грає.
Мама
Сьогодні сказали писати про маму.
Ну що ж розказати? Бо мама - це мама.
А потім сиджу і тихенько сміюся,
Вона ж моя мила, рідненька матуся.
Є в мене і тато, і баба, і дід,
Є братик, сестричка і навіть є кіт.
Та тільки щось станеться чи я боюся,
Гукаю будь - де: "Мамо, мамо, матусю!"
Чи треба мені зав'язати косички,
Чи м'яч врятувати, бо плаває в річці,
Чи дощик холодний мені дошкуляє,
Чи ,може, мороз вже за щічки щипає,
Чи сон десь подівся, а хочеться спати,
Чи книжку мені має хтось почитати,-
Завжди я гукаю найкращу матусю
І з нею нічого тоді не боюся.
Вона в мене ніжна, весела, щаслива,
Бо є в неї доня, розумна й красива.
