На столі духмяна паляниця,
В небі жовто-блакитне сонечко.
Як я хочу,щоб смерть відступила,
Моя рідна маленька донечко!
Скільки горя несе ворог,
Як йому самому не страшно
Повертатись тоді додому
І розказувать дітям казку!
В нього руки залиті кров'ю,
Замість серця гнила бадилина,
Він хробак,що не бачив сонця,
Тож терзає нашу країну.
Доню,знай,поки ти ще маленька
І тебе захищає тато,
Що немає на світі мерзоти,
Як російські люди й солдати!
Їхній путін - уже покійник,
Бог і інших зітре із землі,
Я стрілятиму кожному в груди,
Хто рашистів пробачить тоді!
Доню,знай, ми ще станемо вільними,
І земля зацвіте колосками,
Посміхнеться обличчя стомлене,
Коли руки обіймуть руками.
Доню,вір,ми єдині у світі,
Що так стали за рідну країну,
За майбутнє,бо ми того хочемо,
Вільні люди - своя Батьківщина!
