Які щасливі миті пам'ятаю?
Солодкі сни, ранковий снігопад,
Ця дивна суєта, що вдень буває,
Вечірні зорі, білий- білий сад.
Кружляє сніг навколо ліхтаря,
Стежки, як пух, і я літаю,
Не має влади наді мною час,
Бо я живу, і мрію, і кохаю.
Тепер не сни - лиш марення сумні,
Чуже життя мене не відпускає,
Стежки додому замели сніги,
А матері на стіл не накривають.
Розлука, біль, страждання і біда
За руки взявшись, хат не оминають,
Зима не винна, що у нас війна,
Вона сумує, плаче і зітхає.
