Сіре небо стиха нависає,
Ніби хоче розказать мені,
Що без сонечка красу втрачає,
І сумує, бо ідуть дощі.
Я ж дістану жовту парасолю,
Взую кольорові чобітки,
Заберу його журбу з собою,
Хай розвіють сум усі пташки.
Намалюю посмішку у небі,
А рум'янець хмарки принесуть,
Хай моє осіннє сіре небо
Сяє сонцем, бо його всі ждуть.
