Вітаю вас у своєму блозі!
Чи часто у вас була така ситуація, коли діти сідають вам на голову чи бояться підійти за допомогою? Я можу вам допомогти розібратись як зробити так, щоб все було в міру та стати для вихованця не тільки другом, але і педагогом.
Характер взаємодії педагога і дитини обумовлює стиль педагогічної діяльності. А. К. Маркова диференціюють демократичний, авторитарний і ліберальний стилі педагогічної діяльності та описує їх наступним чином.
При демократичному стилі педагогічної діяльності дитина розглядається як рівноправний партнер у спілкуванні і пізнавальної діяльності. Педагог залучає дітей до прийняття рішень, враховує їх думки, заохочує самостійність суджень, враховує не тільки успішність, але й особистісні якості. Методами впливу є спонукання до дії, порада, прохання. Для педагогів демократичного стилю взаємодії характерні велика професійна стійкість, задоволеність своєю професією.
При авторитарному стилі дитина розглядається як об'єкт педагогічного впливу, а не рівноправний партнер. Педагог одноосібно приймає рішення, встановлює жорсткий контроль за виконанням пропонованих їм вимог, використовує свої права без врахування ситуації і думки дитини, не доводить свої дії перед ним. Внаслідок цього діти втрачають активність чи здійснюють її тільки при провідній ролі вихователя, виявляють низьку самооцінку, агресивність. Головними методами впливу такого стилю є наказ, повчання. Для педагога характерні низька задоволеність професією і професійна нестійкість.
При ліберальний стилі педагог йде від прийняття рішень, передаючи ініціативу дітям, колегам. Організацію і контроль діяльності дітей здійснює без системи, виявляє нерішучість, коливання.
Кожен з цих стилів, виявляючи відношення до партнера взаємодії, визначає його характер: від підпорядкування, проходження - до партнерства і до відсутності спрямованого впливу. Істотно, що кожен з цих стилів припускає домінування або монологічної, або діалогічної форм спілкування.
На основі переважного інтересу вихователя до керівництва певним видом діяльності Е. А. Панько виділяє наступні типи вихователів:
1. Ігровий - Вихователі цього типу виявляють інтерес до ігрової діяльності дітей і непогано володіють умінням управляти нею, їм властиво висока пізнавальна і творча активність, емоційна виразність, креативність.
2. Дидактичний - Для вихователів характерна спрямованість на навчальну діяльність, в стосунках з дітьми переважає ділове спілкування.
3. Художній - Вихователі проявляють особливу зацікавленість художньою діяльністю і прагнуть застосовувати цікаві методи і прийоми на заняттях з малювання, ліплення, аплікації, конструювання, музиці та ін. Нарівні з діловим налагоджують і особистісне спілкування з дітьми.
4. Формально-прогностичний - Вихователі характеризуються досить високою наполегливістю і відповідальністю у виконанні своїх професійних функцій, вимогливі у ставленні до дітей, батькам, колегам, але в своїх вимогах виходять насамперед із формально поставлених завдань, без урахування індивідуальних особливостей вихованців в конкретній ситуації; в загальній оцінці дітей походять, як правило, з показників побутової діяльності; вотношении з дітьми не виявляють чіткості, достатньої активності.
5. індиферентний - Вихователям такого типу властиво байдужість в роботі з дітьми, формальність у виконанні професійних обов'язків; при оцінці дітей виходять з характеристики їх поведінки в повсякденному житті, з показників їх побутової діяльності.
Поради вихователю щодо оптимального ставлення до дітей.
1-Педагогу важливо розвивати у себе здатність до розуміння внутрішнього світу вихованця. Психологи цю якість називають емпатією(Осягнення емоційних станів іншої людини у формі співпереживання, співчуття).
У педагога емпатія виражається в емоційній чуйності на переживання дитини, в чуйності, доброзичливості, турботливості, вірності своїм обіцянкам, тактовності.
2-Дотримання педагогічного такту , що виявляється в умінні тримати себе належним чином, дотримання правил пристойності. Оптимальне поєднання ласки і твердості, доброти і вимогливості, довіри і контролю, жарти і строгості, гнучкість поведінки і виховних впливів - такі конкретні прояви почуття міри у педагога. Тактовність педагога означає, що він зберігає особисту гідність, не обмежує самолюбство дітей, їх батьків, колег по роботі. Чи не знижуючи вимогливості до учасників виховного процесу, тактовний педагог проявляє по відношенню до них доброзичливість, теплоту, віру в їх сили і можливості. Ознаками педагогічної безтактності є формальне ставлення до дітей, невитриманість, грубість, емоційна нестійкість.
3-Опирайтесь на педагогічну пильність, яка проявляється в здатності педагога фіксувати суттєве в розвитку дитини, передбачити перспективи, динаміку в становленні особистості кожного вихованця і дитячого колективу в цілому. За зовнішніми ознаками в поведінці дитини педагог розуміє зміни в його настрої, вміє «читати» його емоції, перемикає з одного виду діяльності на інший, попереджаючи негативні форми поведінки.
4-Вносьте в життя педагогічний оптимізм, який ґрунтується на глибокій вірі педагога в сили, можливості кожної дитини, в результативності освітньої роботи. Педагогічний оптимізм проявляється у внутрішній енергії, в умінні захопити, надихнути, повести за собою, в почутті гумору, життєрадісності.
Це допоможе вам знайти контакт з дитиною.
