***

... Та якось нині не до свята...

Не в радість цьогорічний сніг,

В журбі великій кожна хата,

В тривозі двері і поріг.

Вікно без світла мружить очі,

У небі шершнем дрон дзижчить,

На "до" і "після" маєм ночі,

І кожен день, як хрін гірчить.

Не до святок, не до ялинки,

Меланка схлипує в сльозах,

Замість щедрівок в нас поминки,

І люта ненависть, не страх.

Бо вже давно перебоялись,

Тих, хто вдавав з себе людей,

Роками вправно прикидались,

Умиротворенням ідей.

Василь на фронті. Десь в окопі...

Нема кому позасівать,

Бо десь, у заспаній Європі,

Не поспішають поспішать

Там усе чинно, крок за кроком,

Щоб усі підписи зійшлись,

Щоб не спіткнутись ненароком,

Нам допоможуть... Хай... Колись...

Тому сьогодні не до свята.

Країна хрест несе важкий.

Жовто-блакить її прим'ята,

І коровай нині глевкий.

І вся надія, лиш на Бога...

Ніхто крім Нього в поміч нам.

Прийде жадана перемога,

Коли віддасть нам її Сам.

Галина Момот (29.12.2025)