***

... Ось вже і жовтень...

Нині по покрові...

Прощальну пісню відспівали журавлі.

Калини кетяги, немов краплини крові,

Схиляються до мокрої землі.

Поволі лист фарбується в багряне,

День вкоротив колись широкий крок,

А небо геть сівке, мов ганчір'яне,

Дощем спада на землю між дірок.

Та я люблю таку плакучу пору,

Небесний плач моїй душі женьшень.

Стою, здіймаю погляд свій угору,

І дякую Всевишньому за день.

Галина Момот (02.10.2025.)