https://drive.google.com/file/d/1zTc-09wJJdLl4B0uSyxSx4IUF7xfnLao/view?usp=sharing
Відпустка! Слово, наче мрія,
Для всіх – і спокій, і розмай.
Себе, сім'ю – єдина дія,
Вклоняйся, тіло, відпочивай!
Але директор школи знає:
Нічого справді не минає,
Бо літо – час для сотні справ,
Щоб у вересні учень прийшов
У клас відремонтований, світлий,
Де підручник лежить привітний.
Зранку кава, а не звіт,
Наче справді вільний світ.
Та вже думка кличе в бій:
"Чи той дах іще цілий?"
А тут дзвінок: "Якась інфа?"
І знову закипає кров,
Бо хоч і відпустка на папері,
Та й досі всі стукають в двері.
Його відпустка – дивний стан:
Не те, щоб вільний, не тиран.
Коли захотів – прийшов в цю мить,
Коли захотів – пішов, щоб жить...
І знову в школу, де турбот,
Мільйон проблем, немов ворот.
Він відпочиває, але пильнує,
Бо школа без нього – сумує.
