https://drive.google.com/file/d/1de1Y5dz-y6IKVpRNo0rTXP96cSBWkevd/view?usp=sharing
Несе́ в собі во́лю свяще́нну від пре́дків,
У погляді – сталь, а у серці – любов.
Вона не стої́ть у довгих там че́ргах,
А пише героїв незла́мну легенду.
В броні́ та з тризубом, як мати-Вкраїна,
Стоїть на землі, де лунала гроза.
Сміли́ва, хоробра, відва́жна дружи́на,
На її плечах золота́ коса.
Взуває пі́ксель, бере автомат свій,
Лишає коха́ння, дитину і дім.
Бо знає – не буде в майбу́тньому мрій,
Якщо не здола́ти ворожий той грім.
В броні́ та з тризубом, як мати-Вкраїна,
Стоїть на землі, де лунала гроза.
Сміли́ва, хоробра, відва́жна дружи́на,
На її плечах золота́ коса.
Вона — береги́ня, захисни́ця, во́їн,
Міцна, як грані́т, і легка, як полі́т.
За мир і свободу стоїть, наче скеля
Землі, що чека́є відпла́ти за гніт.
В броні́ та з тризубом, як мати-Вкраїна,
Стоїть на землі, де лунала гроза.
Сміли́ва, хоробра, відва́жна дружи́на,
На її плечах золота́ коса.
