https://drive.google.com/file/d/1EjevKDfUlasFWZ0Adyrnu9INZpG9LUBA/view?usp=sharing
На вершині, де вітер гуде,
Я стою, і ніщо не веде.
Я міцний і прямий,
Світлом шлях освітлюю свій.
Страх і сумнів — лиш тінь у бою,
Я долаю їх, вірячи в мрію свою.
Кожен крок — це злет і мета,
Кожен успіх — як зірка свята.
Я працюю, несу свою путь,
За спиною — лиш тиша і смуть.
А хтось з тіні дивиться злісно,
Заздрість в серці — як жало отруйно.
Шепоче, що все мені легко далося,
Та не бачить, як важко йшлося.
Його злість — як крик у пітьмі,
Без відповіді, без мети.
Бо успіх — не дар, а плата важка,
Праця, що йде з душі глибока.
Недосяжна тим, хто в пітьмі живе,
Хто лиш заздрить, а не йде.
Я вперед іду, не зважаю,
На плітки, що в повітрі витають.
Моя сила — це віра й знання,
Що не згаснуть, як нічне вогня.
Я збудував свій дім, мов броню,
І не зруйнує його злість чужу.
Бо успіх — це шлях, не казка, не гра,
Це роки, що плата моя.
