Тема: конструктивне вирішення конфліктів.
Мета: формування та вдосконалення навичок конструктивного розв’язання конфліктів.
Завдання:
Ознайомити учнів з поняттям, основними складовими, видами та причинами конфлікту.
Актуалізувати знання щодо основних способів вирішення конфліктів, навчити розрізняти деструктивні та конструктивні способи.
Сформулювати правила конструктивних дій в конфлікті.
Формувати та / або вдосконалювати уміння і навички конструктивного розв’язання конфліктів.
Привітання: вправа «Я люблю, коли…»
Мета: налаштувати учасників на творчу подальшу роботу і саморозкриття, зблизити групу.
Час: 2-3 хвилини.
Після хвилинних роздумів учасники по черзі мають продовжити фразу «Я люблю, коли…», назвавши, що любить саме він, які ситуації його радують. Тренер кожному дякує на щирість.
Вправа «Зла скульптура»
Мета: актуалізувати уявлення та емоційно забарвлений образ асоціації із поняттям конфлікту.
Час: 7-10 хвилин.
Учасники діляться на мікрогрупи по 3-4 людини, у кожній виділяються скульптор. Його завдання – за 1-2 хвилини побудувати скульптурну групу «конфлікт», яка би зображала таку фігуру, сцену, ситуацію, за якою відразу, без слів можна було би зрозуміти, що показано момент конфлікту. Після підготовки кожен скульптор по черзі представляє свій твір, відбувається коротке обговорення – що саме він зобразив, які засоби використав, щоб передати, що це саме конфлікт, чи зрозумілий задум сторонньому глядачу, завдяки чому.
Вправа «Асоціативний ряд»
Мета: актуалізувати емоційно забарвлений асоціативний ряд із поняттям лідерства, означити його змістові межі.
Час: 5-7 хвилин.
Після хвилинних роздумів учасники по черзі називають асоціації, які у них викликає слово «конфлікт»; всі асоціації записуються на плакаті. Інший варіант виконання – по колу передається прапорець, той, хто його отримав, має назвати свою асоціацію.
Мозковий штурм «Обличчя конфлікту»
Мета: актуалізувати та узагальнити власні уявлення учнів про конфлікт, його сутність, складові, причини.
Час: 15 хвилин.
Учні діляться на дві або більше мікрогрупи залежно від кількості учасників. Кожна команда отримує ватман або аркуші паперу, завдання учнів – розписати, як вони розуміють, що таке конфлікт, чому він виникає, із чого складається, які конфлікти бувають, які дії провокують конфлікт, а які – дозволяють його уникнути чи вирішити. На роботу дається 10 хвилин, за результатами групи по черзі вивішують ватмани на дошку та презентують свою роботу; можливе загальногрупове обговорення, додаткові пропозиції.
Інформаційне повідомлення
Мета: узагальнити та підсумувати результати мозкового штурму, надати учням достовірну інформацію щодо поняття, складових і причин конфліктів.
Час: 10 хвилин.
Загалом конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних цілей, інтересів, позицій, думок, поглядів двох або декількох людей. В основі конфлікту лежить ситуація, що містить або суперечливі позиції сторін з будь-якого приводу, протилежні цілі, або засоби їх досягнення, або невідповідність інтересів, бажань, прагнень опонентів. Конфлікт, таким чином, може розглядатись як процес крайнього загострення суперечностей та боротьби двох чи більше сторін взаємодії, який супроводжується негативними емоціями. Це відкрите або приховане протистояння цих сторін внаслідок відстоювання ними взаємовиключних інтересів, цілей, позицій, суджень чи поглядів, при цьому кожна з конфліктуючих сторін вважає себе правою і рішуче вступає в боротьбу за свої інтереси. Конфлікти виникають через протилежність інтересів і соціальних установок людей, вони потребують обов’язкового розв’язання, оскільки без цього неможливе нормальне функціонування групи, колективу.
Основними ознаками конфлікту як соціального явища вважаються:
1. Усвідомлення сторонами протилежної спрямованості інтересів, мотивів і суджень сторін.
2. Відкрите або приховане протиборство сторін, нанесення ними взаємних збитків.
3. Психологічна напруженість, наявність негативних емоцій стосовно іншої сторони.
4. Втягування учасників у конфліктну взаємодію, що ускладнює її припинення.
Типовими передумовами конфліктної ситуації є наявність ситуації, що сприймається учасниками як неприйнятна для них, тобто, конфліктна та/або неподільність об’єкта конфлікту, через що вирішення своїх проблем однією стороною стає можливим лише за рахунок іншої сторони.
Структура конфлікту включає об’єктивні (незалежні від позицій, дій, переживань людей) та суб’єктивні складові. До об’єктивних належать:
Учасники або сторони – окремі особи, групи людей і навіть організації, які пов’язані певними відносинами та між якими і виникає суперечність. Включає основних учасників (безпосередньо протидіючі сили), групи підтримки і спостерігачів, а також інших учасників, що можуть прямо впливати на перебіг конфлікту (підбурювач, організатор) – наприклад, основними учасниками є двоє учнів класу, групою підтримки виступають друзі кожного з них, всі інші в класі – спостерігачі;
Об’єкт – це матеріальна (ресурси), соціальна (влада) або духовна (ідея, норма, принцип) цінність, до володіння або користування якою прагнуть сторони конфлікту (наприклад, авторитет у ровесників, популярність).
Предмет – причина, яка змушує сторони вступати у конфлікт, безпосередній привід виникнення актуального конфлікту, зовнішній прояв проблеми (наприклад, конкретне протистояння, що має в основі боротьбу за авторитет, розгортається під час виборів старости класу).
Проблема – глибинна внутрішня суперечність, що виникає через об’єкт конфлікту і стає причиною протиборства сторін (проблема влади, взаємин, першості, конкуренції, психологічної сумісності тощо, наприклад, боротьба за лідерство між учнями).
Умови протікання – матеріальні, соціальні, особистісні та інші обставини, у яких виник та розвивається конфлікт і які складають його середовище (у прикладі такими умовами є шкільне навчання, перебування в класному колективі, стосунки в класі, вплив класного керівника тощо).
Суб’єктивна сторона конфлікту охоплює:
Образ конфлікту – відображення предмета та сутності конфлікту у свідомості його учасників, своєрідні ідеальні уявлення учасників конфлікту про себе, про протилежну сторону, про середовище й умови, в яких протікає конфлікт, як кожен із учасників бачить ситуацію.
Мотиви протистояння – внутрішні спонуки, що підштовхують суб’єктів соціальної взаємодії до конфлікту, сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, що викликали конфліктну активність учасників (виявляються у формі потреб, інтересів, цілей, переконань, позицій, які вони обстоюють у конфлікті). До мотивів належить потреби (часто неусвідомлене відчуття нестатку у чому-небудь), інтереси (емоційно забарвлене ставлення до навколишнього світу, спрямованість людини на певний об’єкт чи діяльність), побоювання (негативні думки учасників конфлікту щодо наслідків дій опонента чи конфлікту), цінності (будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства), цілі (уявленнями про бажаний і можливий кінцевий результат конфліктної взаємодії).
Позиції сторін – це те, про що вони заявляють один одному у ході конфлікту чи в переговорному процесі, погляди на ситуацію, ставлення до неї та один до одного.
Конфлікти класифікуються за багатьма критеріями, до прикладу, за суб’єктами (учасниками) – внутрішньоособистісні (із самим собою), міжособистісні (між окремими людьми), міжгрупові (між об’єднаними колективами); за об’єктом – ресурсні, статусні, ідейні; за функціями та наслідками – конструктивні (корисні, допомагають вирішити якісь проблеми, покращити стосунки) та деструктивні (шкідливі, руйнівні); за напруженістю і тривалістю – бурхливі швидкоплинні, гострі тривалі, слабковиражені швидкоплинні, слабковиражені затяжні, і таке інше. Проте незалежно від виду, можна виділити загальні причини, що лежать в основі та провокують протистояння:
конкуренція – двоє чи кілька людей прагнуть здобути одне і те саме благо, один і той самий об’єкт, починається боротьба за те, кому ж він дістанеться;
взаємне непорозуміння – помилкове трактування сенсу висловлювань, прохань, дій іншого (одна людина неправильно зрозуміла іншу, відреагувала відповідно до власного розуміння, а не до реальності, чим викликає уже відповідну негативну реакцію партнера, утворюється «сніжний ком» непорозуміння);
несумісні цінності та принципи – у опонентів кардинально відрізняються погляди на життя, пріоритети, норми, ставлення до фундаментальних питань (віри, моралі, взаємин, політики), кожен цілком впевнений в своїй правоті;
психологічна несумісність (кардинальні відмінності типу особистості, характеру, темпераменту, що веде до різного сприймання одних і тих самих ситуацій і реакцій на них, нездатність зрозуміти одне одного).
Які ж наслідки може мати конфлікт? Давайте обговоримо (перехід до наступної вправи).
Вправа «Плюси і мінуси»
Мета: сприяти переоцінці конфліктів, пошуку позитивного, усвідомленню можливої користі протиріч, формування розуміння, що будь-яку ситуацію можна обернути на благо.
Час: 5-8 хвилин.
Учасники діляться на дві команди, перша має протягом кільком хвилин записати якомога більше негативних наслідків конфлікту, друга – віднайти якомога більше позитивного і корисного, що може дати конфлікт. Представники кожної команди зачитують написане, можливі уточнення і пропозиції від іншої команди. Тренер резюмує, що будь-яка ситуація має не лише мінуси, але й плюси, і кожен конфлікт за належного підходу може бути корисним, тому так важливо вміти долати протиріччі конструктивно і обертати їх на благо для взаємини і спільної справи.
[Мінуси:
негативні емоційні переживання в процесі конфлікту, роздратування, образа, смуток;
напруга між знайомими, ризик погіршення або переривання стосунків;
погіршення соціально-психологічного клімату в колективі;
зниження успішності діяльності – погіршення стосунків не дозволяє ефективно співпрацювати, негативні переживання заважають зосередитись.
Плюси:
виявлення проблемних аспектів у взаєминах, усвідомлення прихованих проблем;
можливість подолати застарілу проблему, що досі замовчувалась, та рухатись вперед без неї, нагода усунути негаразди;
випробування взаємин на міцність, можливість перевірити свої стосунки та укріпити їх;
можливість краще зрозуміти інтереси, переживання, цілі одне одного, враховувати їх в майбутньому].
Вправа «Зустріч на мосту»
Мета: виявлення типових для учнів групи способів вирішення конфліктів, актуалізація уявлень про широке різноманіття способів поведінки в конфлікті, виробити навички швидкого реагування на задані конфліктні ситуації, спонукання до визначення найоптимальнішої конструктивної стратегії.
Час: 7-10 хвилин.
Будь-яким чином (дошкою, скотчем, папером) тренер позначає на підлозі шлях завширшки не більше 30 сантиметрів, запрошує першу пару добровольців та пояснює умову: пара учнів – мандрівники, що рухаються із протилежних сторін та підходять до бурхливої річки, через яку перекинуто дуже вузенький місток, кожен із них прагне якомога швидше перебратись на інший берег, завдання – знайти спосіб розійтись на містку.
Після першої пари учнів можна запросити ще дві-три, щоби відмітити і порівняти різні способи вирішення протиріч. По завершенні відбувається обговорення: чи можна вважати наведену ситуацію конфліктною, чому, чи було рішення кожної пари ефективним, чому ні або чому так, який спосіб виявився найефективнішим, чи важко було до нього вдатись, які емоції переживав кожен учасник.
Вправа «Якщо б…»-1
Мета: виявлення типових для учнів групи способів вирішення конфліктів, актуалізація уявлень про широке різноманіття способів поведінки в конфлікті, виробити навички швидкого реагування на задані конфліктні ситуації, спонукання до визначення найоптимальнішої конструктивної стратегії.
Час: 10 хвилин.
Вправа виконується по колу: один учасник описує ситуацію, що містить певний конфлікт, наприклад: «Якщо б мене обрахували в магазині…». Наступний, що сидить поруч, продовжує (закінчує) це речення, описує свою реакцію і дії, наприклад: «...я став би вимагати книгу скарг». Якщо учням складно придумати свої ситуації, початок речення із описом може пропонувати тренер, наприклад:
якби тобі сказали, що ти ніколи нікому не допомагаєш…
якби тобі сказали, що поводишся, як ніби ти найголовніший…
якби тобі сказали, що з тобою марно домовлятися про що-небудь, ти все одно забудеш…
якби тобі сказали, що ти не вмієш красиво одягатися…
якби тобі сказали, що у тебе скрипучий голос і він діє всім на нерви…
якби тобі сказали, що ти на всіх дивишся вовком…
якби тобі сказали, що у тебе геть відсутнє почуття гумору…
якби тобі сказали, що ти занадто високої про себе думки…
якби тобі сказали, що ти як не від світу цього…
якби тобі сказали, що ти погано вихований…
якби тобі сказали, що ти не вмієш домовлятися…
Після того, як кожен учень отримає свою ситуацію і висловиться, проводиться обговорення – хто висловлював першу емоційну реакцію, а хто намагався стриматись, які відповіді загострять конфлікт, а які допоможуть його згладити, які відповіді є оптимальними, чи були учні, які демонстрували подібні способи реагування, про що це свідчить.
Мозковий штурм «Що ми робимо»
Мета: актуалізувати та узагальнити власні уявлення учнів про способи дій в конфліктних ситуаціях і стратегії розв’язання протиріч.
Час: 7-10 хвилин.
Можливі два варіанти виконання вправи; за першого учні протягом кількох хвилин індивідуально записують якомога більше варіантів поведінки в конфліктній ситуації та способів подолання суперечності, потім кожен по черзі називає один варіант зі свого списку, а усі, хто має аналогічний, викреслюють його. Після того, як кожен учень висловиться за першим колом, за піднятою рукою висловлюються ті, у кого ще лишились не названі способи. Другий варіант передбачає поділ на групи, в цьому випадку фіксується ідея кожного учасника і створюється загальний список команди. Після підготовки представники команд по черзі зачитують по одному способу зі своїх списків, повторюватись не можна.
За будь-якого варіанту по завершенні відбувається загальне обговорення, аналогічне до попереднього – про що свідчить таке різноманіття способів, які з названих стратегій можуть загострити конфлікт, а які допоможуть його залагодити, які є оптимальними.
Інформаційне повідомлення з елементами програвання
Мета: узагальнити та підсумувати результати мозкового штурму, надати учням достовірну інформацію щодо стратегій поведінки в конфлікті, їх сутності, переваг і недоліків, закріпити розуміння наочними прикладами.
Час: 10-15 хвилин.
Вправа виконується у 5 етапів відповідно до кількості основних стратегій. Тренер називає стратегію, стисло пояснює її зміст, викликає одну пару добровольців, видає їм апельсин (або іншу річ, яка грає роль предмета конфлікту) та пропонує зобразити в дії описану стратегію. Після короткої сценки-демонстрації тренер описує стратегію докладніше, наводить її переваги і недоліки, вказує, коли вона може бути доречною, та за аналогічною схемою переходить до наступної.
Текст повідомлення:
«Усе багатоманіття способів поведінки в конфліктній ситуації можна звести до 5 своєрідних стилів – конкуренція, уникнення, пристосування, співпраця та компроміс.
Конкуренція або суперництво (забираємо цілий апельсин собі)
За цієї позиції погляди, потреби інших учасників суперечки не сприймаються як значущі, кожен обстоює власну думку і поведінку як єдино правильну, ігноруючи міркування інших. Рішення приймаються одноосібно, з точки зору авторитету і влади, інша сторона, не наділена ними в достатній мірі, мусить безумовно коритися. Цей стиль дозволяє зняти проблему швидко та повністю задовольнити власні інтереси, водночас зневажає особистість співрозмовника,ускладнює побудову чи підтримання довірливих теплих стосунків, вирішує питання лише формально, ігноруючи реальні глибинні проблеми конфлікту. Оптимальним цей стиль може бути, коли рішення необхідно прийняти терміново і немає часу на обговорення, коли предмет конфлікту надто важливий для особи і вона не готова навіть на мінімальні поступки або коли той, хто одноосібно приймає рішення, приймає на себе також повністю ризик і відповідальність.
2. Уникнення (відкладаємо апельсин в сторону)
Даний стиль пов’язаний із відкладанням вирішення конфліктної ситуації на потім, коли на певний час проблема просто ігнорується. Таке відкладання може бути як деструктивним, невиправданим, продиктованим нерішучістю, страхом перед проблемою, так і цілком конструктивним, обґрунтованим обставинами. Стратегія уникнення дозволяла взяти «паузу», справитись із емоціями, вгамувати хвилювання, підготуватись до ефективного вирішення, проте тривале відкладання розв’язання проблеми може призвести до її загострення.
У взаємодії тимчасове відкладання обговорення і вирішення проблемного питання виправдане, якщо: суперечність є незначною, не вимагає терміново вирішення і глобально не впливає на стосунки опонентів; вам необхідний час для оцінки і аналізу ситуації, збору додаткових даних, отримання поради зі сторони, обдумування плану дій; співрозмовник на разі очевидно не готовий взяти емоції під контроль і вести спокійну розмову. В такому випадку можна запропонувати обговорити все пізніше, зустрітись в певний день, головне відкладати розмову до конкретного моменту, а не на невизначений час.
3. Пристосування (віддаємо весь апельсин опоненту)
В цьому випадку один опонент повністю поступається іншому, виконує його вимоги та не зважає на власні інтереси. Така стратегія дозволяє зберегти стосунки, уникнути гострого протистояння та ворожості, проте її недоліком є повна відмова від власних інтересів. Такий стиль може стати в нагоді, коли для однієї сторони предмет зіткнення незначний, тоді як для іншої – життєвоважливий, або ж коли збереження приязних стосунків і відновлення спокійної взаємодії важливіше за фактичне вирішення суперечності; однак навіть за таких обставин до нього не варто звертатись постійно, адже він закріплює в стосунках постійне домінування однієї сторони та підкорення іншої, відучує враховувати позицію та чути одне одного.
4. Співпраця (обговорюємо інтереси кожного, визначаємо, кому апельсин важливіший або хто в якій частині зацікавлений)
Сутність даної стратегії полягає в детальному обговоренні позиції, мотивів, інтересів і прагнень кожної сторони та спільному пошуку взаємовигідних умов і шляхів досягнення порозуміння. Співпраця вважається найбільш ефективною, хоча й найскладнішою стратегією вирішення конфлікту: вона дозволяє досягти реального розв’язання протиріччя із врахуванням його глибинних причин, відновити приязні стосунки та налагодити в довготривалій перспективі подальшу конструктивну взаємодію, проте вимагає великих затрат часу і особистісної зрілості опонентів, вміння вгамувати бурхливі емоції та почати діалог, дітям для реалізації цієї стратегії зазвичай потрібна допомога старших – батьків, педагогів, психолога. Відповідно, дана стратегія є оптимальною при вирішенні не термінового, однак вкрай важливого для подальшої взаємодії питання; в умовах обмеженого часу або для незначних поточних моментів вона є надто затратною.
5. Компроміс (ділимо апельсин навпіл)
Стиль компромісу характеризується готовністю опонентів йти на взаємні поступки. Загалом даний стиль подібний до співпраці – дозволяє кожному бути почутим, сприяє відновленню адекватної взаємодії, – однак не заглиблюється в глибинну мотивацію сторін, обмежуючись зовнішніми аспектами проблеми. Відповідно, він вимагає менше часу та зусиль учасників, підходить для самостійного застосування дітьми і підлітками, дозволяє вирішити протиріччя швидко та в міру конструктивно, однак варто пам’ятати, що таке вирішення стосується одного конкретного інциденту та не здатне докорінно змінити проблемні стосунки.
Отже, конструктивним є: прийняття одноосібного рішення в умовах повної відповідальності, загрозливості ситуації та вкрай обмеженого часу; поступки у питаннях, не значимих для вас та вкрай значимих для опонента, тимчасове відкладання обговорення для вгамування емоцій чи додаткової підготовки для ефективного вирішення проблеми в подальшому; пошук справедливого компромісу для швидкого вирішення поточних, зовнішніх протиріч; докладне з’ясування причин виникнення конфлікту, мотивів та інтересів кожного учасника і спільний пошук оптимального рішення для подолання глобальних глибинних протиріч та налагодження проблемних стосунків».
Вправа «П’ять способів»
Мета: наочно закріпити розуміння стилів дії у конфлікті на прикладах конкретних ситуацій, розвинути розуміння доречності стилів у різних ситуаціях, вміння обирати оптимальний.
Час: 10-25 хвилин (залежно від варіанту).
Існує два варіанти виконання вправи – із більшими та меншими затратами часу. За коротшого варіанту для всієї групи описується загальна конфліктна ситуація, однакова для всіх учасників. Учні діляться на 5 команд, кожна отримує свою умову – одну зі стратегій поведінки в конфлікті, завдання – зобразити, як отримана стратегія реалізується в рамках ситуації. Після демонстрації відбувається обговорення – що отримали герої ситуації за кожного варіанту, хто залишився в виграші, якою мірою реалізовано інтереси кожного героя, який спосіб є оптимальним для задоволення інтересів кожного учасника ситуації без образ, як слід чинити у схожих ситуаціях.
За довшого варіанту учні так само діляться на 5 команд, але кожна отримує свою, унікальну ситуацію і має продемонструвати самостійно всі 5 способів для цієї ситуації. Такий варіант займає набагато більше часу, проте дозволяє охопити більше ситуацій, показати, що знайти компроміс і вирішити суперечку мирно можна за будь-яких обставин, окрім цього, одні і ті ж учні переживуть емоції від всіх стилів дій, на собі відчують їх відмінності та вплив на учасників ситуації. Завершується вправа аналогічним загальним обговоренням.
Приклади ситуацій:
1) У сім'ї двоє дітей-школярів. Щоб не спізнюватися на перший урок, треба встати о 7-і й годині ранку, протягом півгодини вмитися, поснідати, зібрати портфель і вийти з дому. У дітей постійно виникають конфлікти, кому першим йти у ванну (ніхто не хоче вставати на 10 хвилин раніше, щоб встигнути вмитися до підйому другої дитини).
2) На одній з перерв все учні школи біжать до їдальні на сніданок, тому там часто виникають конфлікти через те, що не всі встигають поїсти.
3) Ти любиш слухати гучну музику, а твій сусід віддає перевагу тиші в будинку, з цього приводу у вас з ним часто виникають конфлікти.
4) Кожен день до кінця уроків в класі стає досить брудно. Ніхто не хоче прибрати сміття, так як кожен вважає, що якщо він особисто не розкидався, то і прибирати не зобов'язаний. З приводу чистоти в класі постійно виникають конфлікти.
5) Перед сном ти переглядаєш улюблені журнали. Це заняття настільки захоплює тебе, що ти не можеш відірватися і лягти, нарешті, спати. Через це у тебе відбуваються конфлікти з батьками.
6) Перукар дуже погано підстриг клієнта, при цьому сказав, що це супер модна стрижка, зажадав подвійну оплату. Клієнт незадоволений.
7) Продавець обрахував покупця на 30 гривень і в цей момент його терміново покликали до телефону. Коли продавець повернувся і покупець сказав йому про те, що трапилося, продавець відповів, що він не пам'ятає цього покупця.
Вправа «Іншими словами»
Мета: актуалізувати отримані раніше знання про «Я-висловлювання», надати усвідомлення їх важливості для залагодження конфліктів, вдосконалити навички конструктивного вербального компоненту поведінки у конфліктах.
Час: 5-8 хвилин.
На початку вправи тренер запитує, що учні пам’ятають про «Я-висловлювання», які були розглянуті на попередніх заняттях, після цього або кілька дітей висловлюється за правилом піднятої руки, або, якщо учні погано пам’ятають інформацію чи говорять нерішуче, тренер сам коротко нагадує основний зміст.
[У спілкуванні ми часто акцентуємо наші висловлювання на співрозмовнику, завертаємось до нього, задаємо питання, уточнюємо – «як ти думаєш», «ти бачив…», «ти пробував…» тощо. Це так звані Ти-висловлювання, які при дружній взаємодії є цілком нормальним елементом комунікації, виражають інтерес до партнера. Однак в напружених і тим більше конфліктних ситуаціях такі висловлювання, так само акцентуючись на співрозмовникові, виражають негативну оцінку, претензію, звинувачення, спрямовані безпосередньо на нього – «ти винен», «ти зіпсував», «ти дратуєш», «ти ніколи не…», «та ти взагалі…», «як ти міг…». Такі висловлювання акцентують увагу на агресії до співрозмовника, сприймаються як напад та провокують агресію і напад у відповідь, викликають бурхливі негативні емоції, переводять тему із ситуації на «особистості», в результаті конфлікт загострюється, стосується вже не конкретного випадку чи вчинку, а стосунків загалом, що перешкоджає його результативному вирішенню.
Альтернативою в такій ситуації є Я-висловлювання, яке акцентує увагу на ваших негативних переживаннях, викликаних ситуацією, та не містить прямого звинувачення партнера. Я-висловлювання завжди підкреслює суб’єктивність, оскільки починається з особових займенників «я», «мене», «мені», тож дозволяє уникнути категоричності, знижує емоційну напругу; зосереджується на висловленні болісних переживань людини, тож допомагає співрозмовнику краще її зрозуміти, усвідомити наслідки своїх дій; завдяки нейтральному тону і відмови від претензій налаштовує на подальше обговорення проблеми, показує готовність до компромісів, тож надає можливість продовжити діалог по суті проблеми та м’яко повідомити про ваше бачення виходу із ситуації. Загалом алгоритм Я-повідомлення наступний:
- короткий опис ситуації чи події, без звинувачення співрозмовника ( «коли я бачу, що ...», «коли це відбувається ...», «коли стається так…»);
- опис власної емоційної реакції («я відчуваю ...», «я засмучуюся ...», «я почуваю себе…», «мені дуже…», «я не знаю як реагувати ...») і пояснення її причини («тому що я не люблю…», «тому що для мене це…», «тому що я сприймаю це так, що…»;
- висловлення власного бачення вирішення проблеми, озвучення альтернатив («можливо, нам варто…», «я пропоную…», «давай подумаємо, чи можемо ми…»).
Отже: Ситуація + Я-почуття + Пояснення + Варіант вирішення
Важливо також пам’ятати і про невербальний супровід Я-висловлювання – не підвищувати голос, уникати різких жестів].
Тренер резюмує користь Я-висловлювань у конфліктній ситуації, наголошує, що саме цей прийом допомагає уникнути агресії та перейти до конструктивного обговорення, та пропонує ще потренуватись у застосування Я-висловлювань. Тренер називає неконструктивні висловлювання, що можуть загострити суперечку, а учні мають за правилом піднятої руки переформулювати їх на більш конструктивні Я-висловлювання.
Наприклад:
«Ти повинен принести мені книгу» (Я була б рада, якби ти приніс мені книгу»);
«Він повинен піклуватися про мене» («Мені хочеться, щоб він піклувався про мене»);
«Ти не повинна була ходити на ту вечірку» («Я б вважав за краще, щоб ти не ходила на вечірку»);
«Ти ні разу в житті для мене нічого не зробила!» («Мені не вистачає уваги і турботи з твого боку»);
«Ти повинна була передбачати можливі труднощі» («Мені хотілося, щоб ти передбачала можливі труднощі»);
«Мене змусили» («Я не зуміла відмовитися»);
«Він – впертий осел» («Я не зміг переконати його»);
«Він мене принизив» («Мені було неприємно»);
«Припини мене дратувати!" («Я починаю сердитися»);
«Ти повинна мені дати програму, книгу» («Мені хотілося б, щоб ти дала мені програму, книгу»).
Вправа «Згода»
Мета: вдосконалити навички конструктивного вербального компоненту поведінки у конфліктах.
Час: 5-8 хвилин.
На початку тренер подає коротку інформацію:
«Інший спосіб зменшити напругу та перейти до конструктивного обговорення проблеми – знайти хоч щось, в чому ви можете погодитись з опонентом. Це дозволить подолати категоричність, покаже, що ви готові прислухатись до співрозмовника, створить враження, що загалом ви маєте подібну позицію, а розходитесь лише в деяких моментах, тож гострота конфлікту автоматично знизиться – неможливо переживати виключно агресію до того, із ким ви розумієте одне одного чи маєте спільну думку з якогось питання. Звичайно, це не значить відмовитись від своєї позиції, це може бути згода у якісь дрібній деталі, або підкреслення, що ви розумієте переживання опонента, або визнання, що ви не вважаєте свої дії правильними на 100% – головне, аби прозвучало «так, ти правий, що…» чи «звичайно, я розумію, що…».
Після цього тренер пропонує приклади закидів опонента, а учні мають знайти, із чим там можна погодитись, щоб знизити напругу. Наприклад:
1. «Ти зовсім з глузду з'їхала!» → «Так, іноді мої дії незвичайні»;
2. «Ти ніколи не стримуєш взяті на себе зобов'язання!» → «Я намагаюсь дотримувати свого слова, але мені не завжди це вдається, я розумію, що це може бути неприємно»;
3. «Припини розмовляти зі мною в такому тоні!» → «Я розумію, що мій тон може здаватись образливим, іноді я його не контролюю, але я не мав на увазі нічого поганого»;
4. «На нашій роботі по-справжньому працюю тільки я!» → «Так, ви дійсно витрачаєте багато часу і сил на роботу, ми всі це бачимо. Повірте, ми теж докладаємо багато зусиль».
Після цього бажано, аби 2-3 учні запропонували свої приклади конфліктних «претензій», а інші спробували висловити таку часткову згоду.
Вправа «Найкраща стратегія»
Мета: відпрацювання навичок вибору оптимальної стратегії дій та конструктивного вирішення конфлікту.
Час: 10-15 хвилин.
Залежно від розмірів групи тренер або пропонує окрему ситуацію кожному учаснику, парам учасників або мікрогрупам. Завдання – докладно, дослівно описати конструктивне вирішення проблеми. Після кожної озвученої ситуації і стратегії відбувається коротке загальне обговорення – що дозволяє отримати такий спосіб дій, чи всі погоджуються, що це конструктивне рішення, якщо ні, то чому, що можна змінити.
Приклади ситуацій:
Ви дали людині дорогу річ, а вам її повернули в зіпсованому вигляді;
Ви йдете з дому, а до вас прийшли родичі, яких ви давним-давно не бачили;
Ви слухаєте цікаву доповідь, а вас відволікають непотрібними і дурними коментарями;
Ви прийшли на навчання, а вам роблять зауваження за зовнішній вигляд;
Ви чекаєте подругу в гості, вона приходить не одна, а з абсолютно незнайомою для вас людиною без попередження;
Вас запросили на свято і дуже там чекають, але в останній момент у вас з’являються термінові справи, які ви не можете відкласти;
Ваша розмова з однокласником, де він несхвально висловлювався про вчителя, була підслухана і передана вчителю, при зустрічі з вами він зажадав пояснень;
Батьки відправляють вас в магазин за картоплею, а ви хочете відпочити і зайнятись своїми справами;
У вашого друга серйозні проблеми з математикою, тому він постійно просить списати домашнє завдання. І ви давали списувати, але одного разу вчителька помітила, що у вас із другом абсолютно однакові записи в зошиті. Вона викликала вас і сказала, що якщо ще раз дасте списати, матимете неприємності;
Батьки вважають, що ви надто багато часу проводите за комп'ютером і тому пізно лягаєте спати. Вони заборонили займатися за комп'ютером і навіть стали забирати, йдучи з дому, мережевий шнур. Вас це не влаштовує;
Ви домовились йти на дискотеку з друзями (подругами) з нагоди дня народження. А мама каже: «Нікуди ти у мене не підеш проти ночі, маленький(а) ще!»;
Друг взяв у вас книгу і обіцяв повернути її через тиждень. З тих пір пройшов місяць, а книгу він так і не повернув, а вона конче потрібна для підготовки домашнього завдання. Вчора ви подзвонили йому додому і нагадали про книгу, він клятвено обіцяв її принести. А сьогодні каже: «Вибач, я забув, куди її поклав, і тепер не можу знайти»;
Ви заходите в переповнений автобус, водій каже, що «стоячих» не повезе через карантинні заборони. Ви бачите, що вільне місце є, але один хуліган всівся на два сидіння зразу.
Вправа «Якби я…»-2
Мета: відпрацювання навичок вибору оптимальної стратегії дій та конструктивного вирішення конфлікту.
Час: 5-7 хвилин.
Учасникам пропонуються ті самі ситуації, що і першого разу, але тепер вони мусять обрати конструктивний спосіб реакції, враховуючи розглянуте.
[якби тобі сказали, що ти ніколи нікому не допомагаєш…
якби тобі сказали, що поводишся, як ніби ти найголовніший…
якби тобі сказали, що з тобою марно домовлятися про що-небудь, ти все одно забудеш…
якби тобі сказали, що ти не вмієш красиво одягатися…
якби тобі сказали, що у тебе скрипучий голос і він діє всім на нерви…
якби тобі сказали, що ти на всіх дивишся вовком…
якби тобі сказали, що у тебе геть відсутнє почуття гумору…
якби тобі сказали, що ти занадто високої про себе думки…
якби тобі сказали, що ти як не від світу цього…
якби тобі сказали, що ти погано вихований…
якби тобі сказали, що ти не вмієш домовлятися…].
Мозковий штурм-резюме «Правила вирішення»
Мета: підбити інформаційні підсумки роботи, узагальнити і закріпити отримані знання.
Час: 15 хвилин.
Учасники в мікрогрупах за 10 хвилин мають скласти та оформити на розданих їм аркушах паперу «Пам’ятку для мирного вирішення конфліктів» із правилами дій в суперечці. По завершенні часу команди по черзі вивішують ватмани на дошку та презентують свою роботу; можливе загальногрупове обговорення, додаткові пропозиції або ж створення однієї, максимально докладної, узгодженої всією групою пам’ятки. Якщо учні пропускають щось важливе, свої пропозиції може вносити тренер.
[1. Зберігайте спокій, не підвищуйте голос, різкий тон і крик самі не собі, незалежно від того, що сказано, провокують відповідну агресію, задають подальший тон спілкування).
2. Навіть у найнапруженіші моменти звертайтесь до опонента на ім’я, не «переходьте на особистості», не давайте оцінних суджень; негативні висловлювання можливі на адресу поведінки, вчинку, слів («це поганий вчинок»), а не самого спфіврозмовника («ти поганий / невихований / нерозумний»), варто всіляко підкреслювати, що ваше ставлення до людини (нейтральне або приязне) не змінилось, ви не проти неї самої, а лише не погоджуєтесь із її вчинками або маєте відмінну позицію з якогось питання.
3. Не йдіть на поводу емоцій, намагайтесь проаналізувати ситуацію безпристрасно: що саме сталось, який предмет конфлікту – в чому основа суперечки, наскільки серйозне протиріччя, що конкретно ви прагнете отримати та наскільки для вас важливо це отримати, чи готові ви поступатись.
4. Використовуйте «я-висловлювання», тобто говоріть лише про ваші власні почуття, спостереження, думки, а не подавати їх як апріорну істину, уникайте необґрунтованих категоричних узагальнень («ніколи», «завжди», «всі») і звинувачувального «ти!..» («ти мене дратуєш!» → «коли ти чиниш так…, я відчуваю…»), це допоможе відійти від позиції ментора, який завжди знає все краще за всіх, знизить градус напруги, покаже, що ви відриті до обговорення, допоможе опоненту зрозуміти ваші почуття.
5. Шукайте, в чому можна погодитись із опонентом, допоможуть навіть якісь дрібниці, це дозволить подолати категоричність, покаже, що ви готові прислухатись до співрозмовника, створить враження, що загалом ви маєте подібну позицію, а розходитесь лише в деяких моментах, тож гострота конфлікту автоматично знизиться – неможливо переживати виключно агресію до того, із ким ви розумієте одне одного чи маєте спільну думку з якогось питання.
6. Пам’ятайте, що люди не вчиняють ніяких дій просто так, без причини, намагайтесь зрозуміти, навіщо опонент чинить так чи інакше, що він прагне здобути, який його інтерес в цій ситуації. Якщо вам важко розібратись самотужки, можна прямо запитати у людини про її мету, але так, щоб це не звучало як обвинувачення, наприклад – «я бачу, що ти сердишся, і дуже хочу зрозуміти, чому» або «я готовий тебе слухати, але не зовсім розумію, чого ти хочеш, поясни, будь ласка / ти міг би пояснити?». Це не лише допоможе вамм зрозуміти опонента, але і нагадає йому самому, що його прагнення можуть бути неочевидними, покаже, що ви намагаєтесь його зрозуміти, цінуєте його переживання та прагнення, допоможе співрозмовнику самому усвідомити справжню мету своєї поведінки.
7. Використовуйте переформулювання негативних висловлювань опонента на більш нейтральні із збереженням їх змісту («ненавиджу ці уроки, ненавиджу вчительку, завжди прикопується, не буду ходити!» → «чи правильно я зрозумів(ла), що тобі не подобається математика, тому що вчителька надто сувора в оцінюванні? Тобі би хотілось, щоби вона ставилась до тебе більш поблажливо?»), це допоможе вам переконатись, що ви розумієте ситуацію правильно, а співрозмовнику – побачити ситуацію зі сторони, але вже без зайвого негативу, і почати конструктивне обговорення.
8. Проаналізувавши ситуацію, сформулювавши власну мету та зрозумівши мету опонента, спробуйте разом перерахувати всі можливі варіанти вирішення протиріччя. Проаналізуйте переваги, недоліки, можливі наслідки кожного, визначте, якою мірою будуть задоволені інтереси кожної сторони за різних варіантів. Спільним рішенням, із яким погодяться всі зацікавлені, прийміть один варіант, домовтесь, хто і як має діяти, та обов’язково дотримуйтесь домовленостей].
Завершення: вправа «Мої побажання»
Мета: позитивне завершення заняття, підкріплення приязних стосунків у групі.
Час: 2-3 хвилини.
Кожен учасник по черзі висловлює іншим гарні побажання. Можна висловлюватись як «адресно», бажати комусь конкретному, або усій групі разом. Останнім висловлюється тренер, він дякую усім за гарну роботу та бажає гарного настрою, успіхів і багато приємного спілкування, у якому немає місця конфліктам.