Тема: розвиток конструктивного спілкування.
Мета: формування та вдосконалення навичок вербального і невербального конструктивного спілкування.
Завдання:
Ознайомити учнів з основними складовими і прийомами конструктивного спілкування.
Розвивати базові комунікативні навички.
Формувати та / або вдосконалювати уміння і навички ефективної взаємодії.
Заняття 1
Привітання
Вправа «Невідоме»
Мета: налаштувати учасників на творчу подальшу роботу і саморозкриття, зблизити групу.
Час: 2-3 хвилини.
Після хвилинних роздумів учасники по черзі мають назвати про себе щось, навіть незначне, що інші в групі не знають. Тренер кожному дякує на щирість.
Просвітницький блок
Мозковий штурм «Спілкування – що ми знаємо?»
Мета: актуалізувати знання учнів про спілкування, особливості і складові конструктивного спілкування, спонукати до активного аналізу.
Час: 10-15 хвилин.
Мозковий штурм проводиться в два етапи. На першому учасники за правилом витягнутої руки висловлюються про ключові відмінності конструктивного спілкування від деструктивного, за якими ознаками можна відрізнити одне від одного.
Другий етап передбачає первинно індивідуальну роботу, кожен учасник має самостійно скласти і записати список складових і прийомів ефективного спілкування, а також якостей і вмінь людини, які для нього необхідні. Після цього проводиться дискусія, метою якої є узагальнений список якостей (записується на дошці або плакаті). Кожний член групи може висловити свою думку, наводячи аргументи та приклади.
Інформаційне повідомлення на тему конструктивної комунікації
Мета: узагальнити та підсумувати результати мозкового штурму, надати учням достовірну інформацію щодо складових і прийомів різновидового ефективного спілкування.
Час: 4-5 хвилин.
Загалом спілкуваннвия – це процес встановлення контактів між людьми та їх взаємодії, що охоплює обмін інформацією, сприймання та розуміння одне одного. Відповідно до цього змісту виділяються три сторони спілкування:
комунікативну (обмін інформацією між людьми, передача змістовних повідомлень, «що / про що говорять»);
інтерактивну (безпосередня взаємодія між двома або більше людьми, поведінковий, дійовий компонент спілкування, «для чого говорять»);
перцептивну (процес сприйняття партнерами один одного при спілкуванні, формування враження про іншого і ставлення до нього, встановлення на цій основі взаємин позитивного, нейтрального або негативного характеру, «хто говорить»).
На конструктивність спілкування впливають всі три сторони, важливо не лише, що і для чого ми обговорюємо, але і як, як себе поводимо зі співрозмовником, як формуємо та проявляємо своє ставлення до нього. Конструктивне спілкування передбачає правильне сприймання і розуміння партнерами одне одного (без приписування хибних мотивів і умислів), позитивні взаємини між ними, обмін зрозумілими, цікавими для обох повідомленнями та корисну ефективну взаємодію (при цьому корисна не лише фактично результативна взаємодія, спрямована на виконання якихось задач, отримання емоційного задоволення від спілкування, позитивні переживання – це теж користь).
Також важливо зазначити, що спілкування відбувається не лише через мовлення, це лише одна його сторона – словесне або вербальне спілкування. Іншим видом є невербальне спілкування, що не застосовує слів, проте також передає певне повідомлення – перш за все, емоційне забарвлення словесного тексту, актуальні переживання людини, її ставлення до партнера та ситуації в цілому. Також невербальний аспект найбільш суттєво впливає на сприймання співрозмовниками одне одного та на формування взаємин, саме від нього залежать в першу чергу подобається нам людина чи ні. До невербальним засобів передачі інформації належить міміка, рухи і жести, поза, положення в просторі та навіть кольори і запахи, все це необхідно враховувати при взаємодії.
Загалом конструктивне спілкування означає:
вміння слухати партнера, поважати його бажання і право висловитись;
вміння враховувати інтереси і комфорт співрозмовника під час спілкування;
здатність розуміти сенс почутого, а також переживання та мотиви вчинків іншого (правильно приймати повідомлення);
здатність зрозуміло і конкретно виражати свої думки, добирати оптимальне з точки зору предмету спілкування та особистості співрозмовника формулювання (правильно передавати повідомлення);
доброзичливе і безумовно позитивне ставлення до співрозмовника;
вміння не нав’язувати свою точку зору, толерантність до відмінностей точки зору, переконань, уподобань, рис особистості партнера;
вміння відстоювати свою точку зору спокійно, із повагою до оточуючих, захищати свої права, не порушуючи прав іншого, шукати компроміси.
Умовно можна виокремити п’ять кроків ефективного спілкування — STEPS:
S (space) — простір, тобто розташування партнерів в просторі відносно один одного та відстань між ними під час спілкування (для різних співрозмовників оптимальна відстань є різною);
T (take turns) — говорити по черзі (спілкування – це завжди або діалог, або полілог, кожен співрозмовник має право висловитись і бути почутим);
E (eye contact) — зоровий контакт як один із елементів активного слухання, що демонструє увагу до співрозмовника і зацікавленість в його словах;
P (polite) — ввічливість;
S (stay on topic) — залишатися в темі (підтримувати важливу для партнера розмову, не переводячи акцент на себе).
Також до складових конструктивного спілкування можна додати вміння задавати уточнюючі питання, змістовно підтримувати розмову; вміння наводити обґрунтовані аргументи та пропонувати альтернативні компромісні рішення; вміння самому погоджуватись на компроміс та йти не деякі поступки; вміння тактовно просити та відмовляти; вміння говорити про свої емоції; вміння підібрати коректне формулювання, що не образить партнера (зокрема, вміння коректно висловлювати незгоду і критику та застосовувати Я-висловлювання).
Саме над цими вміннями ми будемо працювати протягом наших занять.
Блок невербального спілкування
Вправа «Сьогодні сонячно!!!»
Мета: продемонструвати значимість невербального компоненту спілкування, створити або закріпити розуміння оптимальної гучності і темпу голосу, жестикуляції та інтонації.
Час: 4-5 хвилин.
Кожному учаснику групи роздається картка, де записана особливість, із якою він має промовити нейтральну фразу «сьогодні сонячно». Наприклад: дуже гучно, дуже тихо, дуже швидко, дуже повільно, сумно, розлючено, зі звинувачуючими жестами, із жестом «окей» тощо. Учні говорять по черзі, за результатами проводиться коротке узагальнююче обговорення про те, як одне і те саме за сенсом повідомлення змінюється при різних невербальних засобах, робиться висновок – має значення не лише те, що сказано, але і те, як. Також узагальнюються оптимальні невербальні засоби.
Вправа «Особистий простір»
Мета: продемонструвати значимість дистанції між партнерами по спілкуванню, закріпити розуміння оптимальної дистанції в різних випадках.
Час: 5-6 хвилин.
Із групи обирається один доброволець, який стає біля дошки. Інші учасники звертаються до нього по черзі, з іншого кінця класу, з першої парти, з відстані трохи більше витягнутої руки або впритул. При цьому важливо, щоби друзі добровольця звертались до нього якнайдалі, ті ж однокласники, з якими він спілкується нейтрально або майже не спілкується, підходили якомога ближче.
Після цього доброволець висловлюється, в яких ситуаціях йому було комфортно, а в яких ні. Також спочатку йому, а потім і всій групі пропонується «розставити» на певній відстані із попередньо визначених – батьків, найближчого друга, приятеля, знайомого, продавця в магазині, електрика, якого викликали додому, вчителя в школі, ведучого заходу, інших пасажирів в громадському транспорті; після цього обговорюється, чому це так.
Тренер узагальнює сказане коротким інформаційним повідомленням:
При спілкуванні ми можемо знаходитись від партнера на різній дистанції. Виділяються такі її види:
Інтимна, 15-45 сантиметрів (впритул), безпосереднє вторгнення в особистий простір людини; комфортною є при спілкуванні з найближчими родичами, кращими друзями, коханими;
Особиста, 45-120 сантиметрів (трохи більше як відстань витягнутої руки), близьке спілкування без фізичного контакту; оптимальне при спілкуванні із приятелями, однокласниками, колегами, далекими родичами;
Соціальна, 1-3 метри; підходить для особистої формальної взаємодії, наприклад, з вчителями в школі, продавцями в магазині, просто знайомими;
Публічна, більше 3-ьох метрів; зазвичай застосовується при взаємодії однієї особи з групою, виступі перед аудиторією, первинному контакті із незнайомою людиною (після знайомства можна скоротити до соціальної).
Існують також певні виключення, наприклад, проїзд в громадському транспорті, коли ми знаходимось із цілком незнайомими людьми на особистій чи навіть інтимній дистанції, проте сприймаємо це загалом нормально. У звичайній же ситуації спілкування необхідно пам’ятати, що вторгнення в особистий та інтимний простір людині може бути неприємне, як би приязно ми не спілкувались, вже саме це може викликати негатив та бажання припинити взаємодію. Водночас діалог із окремою людиною на публічній дистанції може сприйнятись як намагання відмежуватись, неприязнь. Найбільш комфортною у більшості ситуацій комунікації є відстань 0,5-1 метр, за цим варто слідкувати.
Вправа «Спілкування в парах»
Мета: продемонструвати вплив просторого положення партнерів по спілкуванню, закріпити розуміння оптимального положення.
Час: 3-4 хвилини.
Учасники діляться на пари на починають спілкуватись на вільну тему, сидячи спина до спини. Після приблизно хвилини спілкування за командою тренера вони, не перериваючи розмови, змінюють положення – пересідають обличчям один до одного, потім один сидить, інший стоїть над ним.
Відбувається коротке обговорення про відчуття залежно від положення, яке було найбільш комфортним. Робиться висновок – якщо до вас звертаються, необхідно повернутись до людини обличчям та сісти або встати на один із нею рівень.
Вправа «Активне слухання»
Мета: продемонструвати відмінності між пасивним і активним слуханням, виробити навички активного слухання.
Час: 4-5 хвилин.
Учасники діляться на пари за першим і другим номером. Перший має протягом кількох хвилин розповідати важливу для нього ситуацію або історію з минулого. Другий відповідно до розданої йому інструкції на картці (заборонено проговорювати вголос) має слухати або не слухати розповідь. Після виконання коротко обговорюється, за якими ознаками можна було визначити, слухає чи не слухає мовця партнер, та яким чином можна невербально показати зацікавленість і співучасть (зоровий контакт, іноді – кивання головою, емоційна реакція, відповідна суті розповіді тощо).
Вправа «Невербальні етюди»
Мета: розвантаження, активізація, вдосконалення навичок невербального спілкування.
Час: 7-10 хвилин.
Учасники об’єднуються в кілька мікрогруп залежно від кількості учасників. Кожна група одержує картку з темою етюду, який вона через 5 хвилин має показати без слів іншим учасникам групи. Можливі теми етюдів: неприємна розмова з батьками; весела вечірка; знову невдача; «новенький» у класі. Після підготовки і демонстрації етюдів відбувається коротке обговорення: чи важко було готувати етюди, які засоби учасники використовували для розкриття теми, як себе почували від час виконання.
Завершення
Вправа «Посмішка»
Мета: розвантаження, закріплення значення невербального спілкування, укріплення симпатії між учасниками, позитивне завершення заняття.
Кожен учасник має повернутись до сусіда в колі за годинниковою стрілкою та радісно, щиро, від всієї душі йому посміхнутись. Насамкінець тренер посміхається групі та дякую за роботу.
Заняття 2
Привітання
Вправа «Чудовий день»
Мета: включити учасників групи у творчу тренінгову роботу, налаштувати на позитивну оцінку ситуації.
Час: 2 хвилини.
Кожен з учасників має по черзі завершити фразу «Сьогодні для мене чудовий день, тому що…»
Блок вербального спілкування
Вправа «Вислухай – поверни»
Мета: відпрацювання вербальних елементів активного слухання.
Час: 5 хвилин.
Учасники об’єднуються у пари (партнер А та партнер Б). Партнер А протягом хвилини розповідає все, що він хотів би повідомити на цей момент про себе. Партнер Б слухає і, по закінченні відведеного часу, переказує все, що почув, говорячи: «я почув, що ти...», «якщо я правильно зрозумів, то…» або «тобто ти…». На «повернення» інформації партнеру Б також відводиться хвилина. Далі партнери міняються ролями (партнер Б розповідає партнеру А, а партнер А переказує почуту інформацію партнеру Б).
По завершенні проводиться коротке обговорення – коли можна використовувати цей прийом, який ефект він має.
Вправа «Говоримо по черзі»
Мета: демонстрація важливості рівноправного діалогу, вдосконалення навичок ефективного вербального спілкування.
Час: 5 хвилин.
Учасники працюють в парах, кожен має картку із темою, на яку він має висловлюватись (наприклад, розповідати про улюблену книгу, фільм, вид спорту, ділитись враженнями із останньої поїздки на відпочинок тощо). Вправа виконується в два етапи, на першому час кожного учасника на розповідь не регламентований, головне – висловитись на свою тему. Найімовірніше, учні будуть намагатись говорити одночасно, перекричати одне одного, або один, більш напористий, буде говорити постійно, а інший намагатиметься вставити хоч слово. На другому етапі регламентується час: учасники говорять строго по черзі по 30 секунд кожен, після завершення часу слово переходить до партнера. Під час виступу одного учасника інший мовчить, натомість своїми 30-ма секундами може розпоряджатись як завгодно.
По завершенні проводиться обговорення: як учасники почувались в першому і в другому випадку? Робиться висновок, що спілкування передбачає рівноправну участь всіх партнерів, кожен має право висловитись і бути почутим.
Вправа «Лишаємось в темі»
Тема: демонстрація важливості рівноправного діалогу та поваги до інтересів партнера, вдосконалення навичок ефективного вербального спілкування.
Час: 5 хвилин.
Учасники залишаються в парах, так само діляться на партнера А та партнера Б. На першому етапі партнер А намагається розповісти важливу для нього історію, а партнер Б перебиває і починає говорити про своє, потім навпаки. На другому етапі партнер А так само починає ділитись важливим, однак тепер партнер Б підтримує розмову, емоційно реагує на сказане, задає питання, висловлює свою думку з тої самої теми. Потім вони міняються.
За результатами проводиться обговорення, аналогічне до переднього – як учасники почувались в першому і другому випадку, чому важливо вміти іноді зачекати із своєю розповіддю та вислухати іншого?
Мозковий штурм «Згода, незгода, оцінка»
Мета: формування навичок підбору конструктивного формулювання, вдосконалення навичок конструктивного вербального спілкування.
Час: 7-10 хвилин.
Учасники об’єднуються в три груп, перша група має скласти перелік слів і фраз, за допомогою яких можна конструктивно висловити згоду, друга група – перелік слів і фраз, які допоможуть конструктивно, не образивши іншого та не спровокувавши конфлікту, висловити незгоду, та третя група – перелік слів і фраз конструктивної оцінки дій, вчинків, успіхів іншого.
На виконання дається 5 хвилин, після цього кожна група демонструє результати своєї роботи та відбувається загальне обговорення, спільно обираються оптимальні варіанти та записуються або на дошці, або на плакаті.
Приклад оптимальних фраз:
Згоди:
Це не викликає заперечень / сумніву…
Я готовий з цим погодитися…
Мені близькі ці думки…
Я поділяю / підтримую точку зору / думку…
Я теж хотів це / про це сказати…
Моя точка зору / позиція цілком збігається…
Ніхто і не заперечує…
Незгоди:
Мені так не здається…
Я думаю по-іншому / навпаки…
Я дотримуюсь іншої думки…
У мене інша / протилежна точка зору…
Я дозволю собі не погодитися з вами…
На жаль, не можу погодитися з вами…
Мені хотілося б висловити свою незгоду…
Так, звичайно, ти маєш рацію щодо…, проте щодо … я не згоден, я думаю…
Оцінки:
• На мій погляд, ти вчинив…
• Твої дії мені здаються…
• Я думаю, це не було правильним рішенням, тому що…
• Тобі добре вдалось … і …, а над … ще треба попрацювати
• Ти справді дуже круто робиш / знаєш / вмієш …
• Я думаю, тобі варто звернути увагу на …
За результатами акцентується на важливому висновку – незгода, критика, зауваження завжди мають бути м’якими, не категоричними, підкреслювати суб’єктивність мовця (я вважаю, мені здається, на мій погляд), стосуватись вчинку чи результату, а не особистості партнера (не ти поганий, а ти вчинив погано), та за можливості – включати згадування не лише негативного, але й позитивного.
Інформаційне повідомлення «Я-висловлювання»
Мета: надати учням достовірну інформацію щодо сутності Я-висловлювань та їх користі для ефективного спілкування.
Час: 3 хвилини.
У спілкуванні ми часто акцентуємо наші висловлювання на співрозмовнику, завертаємось до нього, задаємо питання, уточнюємо – «як ти думаєш», «ти бачив…», «ти пробував…» тощо. Це так звані Ти-висловлювання, які при дружній взаємодії є цілком нормальним елементом комунікації, виражають інтерес до партнера. Однак в напружених і тим більше конфліктних ситуаціях такі висловлювання, так само акцентуючись на співрозмовникові, виражають негативну оцінку, претензію, звинувачення, спрямовані безпосередньо на нього – «ти винен», «ти зіпсував», «ти дратуєш», «ти ніколи не…», «та ти взагалі…», «як ти міг…». Такі висловлювання акцентують увагу на агресії до співрозмовника, сприймаються як напад та провокують агресію і напад у відповідь, викликають бурхливі негативні емоції, переводять тему із ситуації на «особистості», в результаті конфлікт загострюється, стосується вже не конкретного випадку чи вчинку, а стосунків загалом, що перешкоджає його результативному вирішенню.
Альтернативою в такій ситуації є Я-висловлювання, яке акцентує увагу на ваших негативних переживаннях, викликаних ситуацією, та не містить прямого звинувачення партнера. Я-висловлювання завжди підкреслює суб’єктивність, оскільки починається з особових займенників «я», «мене», «мені», тож дозволяє уникнути категоричності, знижує емоційну напругу; зосереджується на висловленні болісних переживань людини, тож допомагає співрозмовнику краще її зрозуміти, усвідомити наслідки своїх дій; завдяки нейтральному тону і відмови від претензій налаштовує на подальше обговорення проблеми, показує готовність до компромісів, тож надає можливість продовжити діалог по суті проблеми та м’яко повідомити про ваше бачення виходу із ситуації. Загалом алгоритм Я-повідомлення наступний:
- короткий опис ситуації чи події, без звинувачення співрозмовника ( «коли я бачу, що ...», «коли це відбувається ...», «коли стається так…»);
- опис власної емоційної реакції («я відчуваю ...», «я засмучуюся ...», «я почуваю себе…», «мені дуже…», «я не знаю як реагувати ...») і пояснення її причини («тому що я не люблю…», «тому що для мене це…», «тому що я сприймаю це так, що…»;
- висловлення власного бачення вирішення проблеми, озвучення альтернатив («можливо, нам варто…», «я пропоную…», «давай подумаємо, чи можемо ми…»).
Отже: Ситуація + Я-почуття + Пояснення + Варіант вирішення
Важливо також пам’ятати і про невербальний супровід Я-висловлювання – не підвищувати голос, уникати різких жестів.
Вправа «Переформулювання»
Мета: формування навичок підбору конструктивного формулювання, вдосконалення навичок конструктивного вербального спілкування.
Час: 5-7 хвилин.
Вправа складається із двох етапів. На першому учасники за правилом піднятої руки пропонують як можна переробити уже запропоновані Ти-висловлювання на Я-висловлювання. Приклади Ти-висловлювань:
«Ви завжди ведете себе так погано» → коли ви кричите, я дуже засмучуюсь, адже від шуму у мене починає боліти голова і я не можу зосередитись на занятті, давайте постараємось працювати в тиші;
«Ти знову все зіпсував»
«Ти мене весь час звинувачуєш»
«З тобою неможливо спілкуватись»
«Скільки можна верещати, ти мене дістав»
«Ти мене ніколи не слухаєш / не розумієш»
«Ти завжди все розкидаєш, нечупара, а ну негайно прибери»
На другому етапі так само за правилом витягнутої руки учні розбирають напружені ситуації та конструктивну реакцію на них із застосуванням Я-висловлювання:
«Твій друг запізнився на зустріч з тобою ...»
«Сусід по парті поклав свої речі так, що вони тобі заважають ...»
«Тобі треба встигнути доробити уроки, а твій молодший брат тебе відволікає ...»
Після цього 2-3 учні за бажанням можуть пропонувати для такого розгляду власні ситуації, група спільно їх обговорює та пропонує варіанти конструктивної реакції.
Вправа «Карусель»
Мета: формування навичок швидкого реагування та комунікативної гнучкості під час вступу в контакти з різними людьми, розвиток емпатії та рефлексії в спілкуванні.
Під час виконання вправи здійснюється низка зустрічей між учасниками тренінгу, причому щоразу з новою людиною. Завдання: легко розпочати контакт, підтримати розмову та розпрощатися.
Учасники тренінгу утворюють два кола — внутрішнє (нерухоме) та зовнішнє (рухоме) — за принципом каруселі обличчям одне до одного. Внутрішнє коло рухається по команді тренера за годинниковою стрілкою так, що після кожної команди формується нова пара. Задається комунікативна ситуація, завдання – розпочати контакт, протягом 2-3 хвилин підтримувати розмову та розпрощатися.
Орієнтовні ситуації:
«Перед вами — незнайома людина. Познайомтесь із нею…»
«Перед вами — маленька дитина, яку щось злякало. Підійдіть до неї та заспокойте…»
«Після тривалої розлуки ви зустрічаєте кращого друга. Ви дуже раді зустрічі…»
«Перед вами — знайомий, із яким ви колись посварились і перестали спілкуватись. Тепер ви зустрічаєтесь перший раз з того моменту…»
Після програвання проводиться коротке обговорення – чим відрізнялось спілкування з різними людьми, від чого залежить стиль, манера спілкування, що необхідно враховувати при зустрічі з різними людьми.
Вправа «Пам’ятка»
Мета: узагальнити всю отриману на заняттях інформацію.
Час: 5-7 хвилин.
Учасники діляться на дві групи, завдання першої – сформулювати усе опрацьоване у вигляді правил конструктивного невербального спілкування, другої – у вигляді правил конструктивного вербального спілкування. Результати роботи зачитуються, за потреби інші група може пропонувати свої доповнення або правки. Остаточний варіант пам’яток приймається спільно всім класом.
Завершення
Вправа «Я забираю з собою»
Мета: підбиття підсумків, позитивне завершення заняття.
Час: 2-3 хвилини.
Кожен учасник по черзі висловлюється, що він «забирає» із собою після двох занять – нові знання, нові уміння, намір спілкуватись конструктивніше, хороший настрій, приємні спогади тощо.