Грегор Замза – людина чи комаха?
Грегор Замза – людина чи комаха?
Як важко нам на це відповісти.
Коли за тим, що бачимо, насправді
Не помічаємо людської ми душі.
Коли він був людиною раніше,
Любила, поважала вся сім’я.
Перетворившись на комаху - стало гірше,
Зненавиділи рідні та сестра.
Чому жорстокі ми до нього стали?
Чому сприймаємо як «щось» живе?
Чому такі важкі часи настали?
Хто не людина – значить не живе…
Душею зовсім не змінився він,
Такий веселий, люблячий, як був.
Та лише зовні став він не таким.
І перевтілення накинуло на нього тьму,
Про доброту його забули скоро.
Зненацька став він тягарем важким,
І що завдячують усім для нього.
Забули, не пройшло і декілька хвилин.
І та сестра, яку любив він ніжно,
Не сприйняла людиною його.
Лиш фразу шепотіла тихо:
«Нам треба здихатись його»…
Він стерпів біль. Стерпів важке страждання,
Образу батька, докори сестри.
І до останнього не вірив у зізнання,
Що мати хоче смерті синові.
Пройшовши через усе це,
Стерпівши кожен докір за належне,
З любов’ю в серці з світу він іде,
Для нього це здається легше.
І висновок зробити хочу я,
Людина Грегор Замза – не комаха,
Душа – найголовніша для життя,
А не закрита зовнішністю маска!!!
Аліна Зарачна
11 клас
Курозванівський ліцей
