Forever alone
(за оповіданням Ф.Кафки «Перевтілення»)
Незнана тиша ревом стогне,
в очах стоїть убивча тінь.
Ласкава ніжність не пригорне,
ти сам пливеш в житті, один.
З собою ділиш радість й горе,
в кіно ідеш з одним квитком.
Життя солоне, наче море,
один у ліжку й за столом.
І чуєш стукіт стрілок часу,
що так синхронно б’ються в такт.
І ти лиш тіло, мертва маса,
бездомний пес, безкрилий птах.
Й тебе поглинув будній морок,
ти втратив суть прожитих днів.
В душі тобі уже за сорок,
та наяву – ти молодий.
І кожен день звучать прокльони,
ти так і близько не хотів.
Проте зостався без любові,
свій вік ні з ким не розділив.
І серце стало битись сумно,
коли на дикий крик душі
озвалось лиш дзвінке відлуння.
Кричиш? Кричи! Та в самоті…
Юрій Панчук
11 клас
Курозванівський ліцей
