https://drive.google.com/file/d/1PVuuNo-QibSVI3_h7GLS4wfTc75opg_m/view?usp=sharing
На серці важко, наче камінь пре,
І кожен крок немов через болото.
Душа кричить: «Навіщо це тобі?
Лиши цю ношу, кинь лихе ремесло то!»
І сили гаснуть, мов вночі свіча,
В очах – тумани, попереду – круча.
Здається, легше все забути й просто впасти,
Ніж цю вершину вперто досягти.
Та пам’ятай слова, що викуті віками,
Твій шлях — це воля, викута в вогні.
Не зійде слава з неба просто так, до тебе,
А прийде з потом.
Терпи, козаче, отаманом будеш!
Не слухай тих, хто сміється тихцем,
Хто сам боїться вийти з-за паркану.
Вони не знають, що ідеї йдуть із серцем,
Що ціна величі — це рана, а не мана.
Хай біль проходить крізь твої кістки,
Хай сумнів, як той вовк, женеться слідом.
Лиш той міцний, хто знає смак гіркоти,
І хто не впав під власним важким світом.
Та пам’ятай слова, що викуті віками,
Твій шлях — це воля, викута в вогні.
Не зійде слава з неба просто так, до тебе,
А прийде з потом.
Терпи, козаче, отаманом будеш!
І ось настане день, коли ти станеш там,
Де мріяв бути, дивлячись на обрій.
Згадаєш все: і сльози, і той шрам,
І зрозумієш, що твій шлях був добрий.
Твій досвід — мудрість, твій спокій — влада,
Ти лідер, бо не зрадив сам себе.
Бо найвища в світі нагорода —
Це знати, що тебе ніщо не згубить.
Та пам’ятай слова, що викуті віками,
Твій шлях — це воля, викута в вогні.
Не зійде слава з неба просто так, до тебе,
А прийде з потом.
Терпи, козаче, отаманом будеш!
