СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ОСВІТЯН ТА ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ
Веліксар Наталія Василівна
спеціаліст першої категорії,
викладач англійської мови
Відокремлений структурний підрозділ
«Одеський автомобільно-дорожній фаховий коледж»
Національного університету «Одеська політехніка»
м. Одеса, Україна
veliksar.n@oadk.op.edu.ua
Анотація: У період воєнного стану українським педагогам доводиться долати нові складні виклики та працювати в екстремальних умовах. Українські освітяни постійно перебувають у тонусі, що, звісно, надзвичайно виснажує. Адже вони не тільки забезпечують якісне надання знань, а й ще несуть велике емоційне навантаження через відповідальність за життя кожного свого здобувача освіти чи вихованця. У цій статті розглянуті деякі можливості побудови освітнього процесу в умовах воєнного стану з максимальним застосуванням цифрових технологій.
Ключові слова: модернізації системи освіти, технологій дистанційного навчання, медіатека, електронні освітні ресурси, електронний підручник, використання QR-кодів, масові відкриті онлайн-курси, відеокурси, цифрові інструменти.
Кожен педагогічний працівник – як досвідчений фахівець, так і початківець, неминуче постають перед проблемою, яка зрештою перетворюється на органічну частину їхнього професійного життя. Це – одна з тих проблем, яка століттями хвилювала освітян та усіх, хто був долучений до збереження, поповнення і передачі накопичених людською цивілізацією знань. Зміст цієї проблеми можна виразити двома запитаннями - Як навчáти? Як навчúти?
Сучасний етап модернізації системи освіти характеризується посиленням уваги до особистості, спрямуванням зусиль педагогів на розвиток творчого потенціалу учасників навчально-виховного процесу. Таким чином, інноваційність є однією з домінуючих тенденцій розвитку людства.
Головна мета навчання — формування компетентного мовця, національно свідомої, духовно багатої мовної, всебічно розвиненої особистості, здатної до інновацій та конкурентоспроможності.
Формування конкурентноспроможної особистості можливе шляхом впровадження в навчальний процес сучасних інноваційних технологій.
Виклики, які постали перед українськими закладами освіти сьогодні, під час воєнного стану, це постійна небезпека (повітряні тривоги, обстріли), організація освітнього процесу згідно умов та можливостей; нестабільність умов навчання та психоемоційний стан як освітян так і здобувачів освіти; перебої або відсутність інтернет зв'язку та електропостачання; евакуація майна закладу освіти; вимушене внутрішнє та зовнішнє переміщення учасників освітнього процесу; подвійне навчання здобувачів освіти; недосконалий рівень володіння потрібними цифровими компетенностями, зокрема здобувачами освіти та батьками; зниження інтересу та мотивації до навчання здобувачів освіти. Все вище зазначене призводить до зниження якості освіти.
Таким чином, перед освітянами постали завдання щодо подолання викликів в умовах війни, а саме:
забезпечення безпечних умов для всіх учасників освітнього процесу як пріоритетне завдання функціонування закладу;
обрання найбільш оптимального формату освітнього процесу;
переосмислення традиційних підходів до діяльності закладу освіти;
забезпечення доступу до освітнього контенту з використанням технологій дистанційного навчання;
використання повною мірою можливостей дистанційного навчання: сайт закладу освіти, хмарні сервіси, освітні платформи, мобільні спільноти, електронна пошта, педагогічний патронаж тощо;
посилення заходів особистої безпеки учасників освітнього процесу;
психологічна та емоційна підтримка;
розвиток та удосконалення цифрової компетентності всіх учасників освітнього процесу;
налагодження чіткої комунікації та зворотного зв'язку: викладачі-здобувачі освіти-батьки;
розроблення рекомендацій та доступних роз'яснень для здобувачів освіти та батьків;
мотивація здобувачів освіти до освітньої діяльності різними засобами дистанційного навчання;
підвищення ефективності та якості освіти за допомогою цифрових ресурсів.
Дистанційне навчання. Різновид (досить самостійний) заочного навчання, з опертям на використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій і засобів. Особливості полягають в широкому доступі до освітніх ресурсів, гранично опосередкованій ролі викладача та самостійній й автономній ролі здобувача освіти.
Наведені методи можуть бути ефективно використані у навчальному процесі кожний окремо, але більш ефективний результат можливо отримати від комплексного та системного використання декількох методів.
Використання ІКТ стало звичною справою. Це ті засоби, які дозволяють не тільки «осучаснити» заняття, а в умовах сьогодення в деяких регіонах нашої країни це єдиний спосіб організації навчального процеса взагалі.
Робота сучасного освітянина пов’язана із пошуком нових форм і методів навчання, які б відповідали і вимогам часу, і запитам конкретного здобувача освіти, колективу чи групи. Найбільш актуальними становляться мультимедійні презентації, «хмари слів», буктрейлери, ментальні карти, меми, фотоквести, тощо.
Дистанційне навчання може передбачати навчальні (у тому числі практичні, лабораторні) заняття, вебінари, онлайн-форуми та конференції, самостійну роботу, дослідницьку, пошукову, проєктну діяльність, навчальні ігри, консультації та інші форми організації освітнього процесу, визначені освітньою програмою закладу освіти (навчальними програмами з окремих освітніх компонентів (інтегрованих курсів).
Спілкування між суб’єктами дистанційного навчання під час навчальних занять, консультацій, що проводяться дистанційно, забезпечується передачею відео-, аудіо-, графічної та текстової інформації в синхронному або асинхронному режимі. (Лист від 03 листопада 2023 року № 1/17310-23 Міністерство освіти і науки України)
Які ж інформаційно-телекомунікаційні системи можуть бути задіяні в освітньому процесі?
Цифрові інструменти, електронні ресурси, засоби комунікації на кшталт Google Meet, Google Classroom, різноманітні освітні сайти, платформита застосунки, телефон, ноутбук, дошки Jamboard, Padlet, сайт освітнього закладу, телефонний режим, хмарні сервіси, спільноти в різноманітних месенджерах, посилання на деякі публікації або сторінки в соцмережах, електронна пошта, тощо. Це той набір інструментів, з якого починали освітяни України, щоб організувати та не зупиняти освітній процес, коли світом пройшла пандемія COVID. Але, для українських освітян цей виклик не був останнім, а, певно, він став початком, перейшовши в новий виклик і нове завдання – організація освітнього процеса в умовах воєнного стану, якій повинен бути орієнтований тепер ще і на створення безпечних умов навчання.
Інформаційно-комунікаційні технології, інтегруючись в освітнє середовище, вдосконалюють його, відкривають нові можливості, підвищують ефективність освіти, тому традиційний підручник перестав бути єдиним джерелом знань.
Досвідом доведено, що у сучасних умовах необхідний не просто окремий підручник, а мультимедійний програмно-методичний комплекс, спрямований на передачу здобувачам освіти певної інформації, навчити самостійному користуванню книгою та викликати інтерес до навчальної дисципліни.
Під час становлення нової системи освіти та виховання в Україні значущості набуло створення медіатеки. Медіатека може бути створена як для окремого освітнього компонента, так і для освітнього закладу в цілому. Досить часто застарілі концепції приводили до створення електронних засобів навчання, які видавались за електронні підручники чи посібники, але це були лише електронні версії традиційних друкованих підручників.
Медіатека - це середовище для індивідуальної та масової освітньої діяльності засобами електронних освітніх ресурсів.
Дослідження медіаграмотності в умовах розвитку цифрових технологій демонструє, що здобувачі освіти зазвичай використовують ту інформацію, яка їм трапляється випадково, чи вирішують, яка інформація їм потрібна, і займаються її пошуком у глобальній мережі.
Медіатека електронних засобів навчання містить впорядковану, інтерактивну освітню інформацію у вигляді електронних підручників та посібників, відеолекцій та навчальних відеофільмів, відеокурсів, текстових матеріалів та надає можливість завантажити підручник нового покоління.
Працювати з електронними засобами навчання, що розміщені у медіатеці, можна за допомогою будь-яких девайсів (комп'ютери, ноутбуки, мобільні пристрої – телефони, смартфони, планшети і інша електроніка), які ми активно використовуємо в повсякденному житті.
У сучасному світі достовірність інформації часто може бути сумнівною. Інформаційний простір дає можливість отримання цієї інформації і важливо вміти впорядковати та користуватися нею.
У Положенні про електронні освітні ресурси (Наказ 01.10.2012 № 1060, у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 29 травня 2019 року № 749) вказано, що «під ЕОР розуміють засоби навчання на цифрових носіях будь-якого типу або розміщені в інформаційно-телекомунікаційних системах, які відтворюються за допомогою електронних технічних засобів і застосовуються в освітньому процесі»
До основних видів ЕОР належать:
електронний підручник (електронне навчальне видання із систематизованим викладом навчального матеріалу, що відповідає освітній програмі, містить цифрові об'єкти різних форматів та забезпечує інтерактивну взаємодію);
електронний навчальний посібник (електронне навчальне видання, що доповнює або частково (повністю) замінює підручник);
електронна версія друкованого видання (електронне видання, що відтворює друковане видання, зберігаючи розміщення на сторінці тексту ілюстрацій, посилань, приміток тощо);
електронна хрестоматія, електронне видання, електронний довідник, електронний лабораторний практикум, електронний освітній ігровий ресурс, електронний робочий зошит, електронний словник, електронні дидактичні демонстраційні матеріали, електронні методичні рекомендації (про все сказано у Положенні про електронні освітні ресурси).
Використання QR-кодів сьогодні набирає обертів. За допомогою девайсів, зокрема й фотокамери мобільного телефону, здобувачі освіти можуть сканувати, розпізнавати та використовувати згенеровану у QR-код інформацію – відео, фото, gif-анімацію, текст. QR-код розміщується у текстовому блоці підручника чи посібника.
У сучасному цифровому світі перед освітянами стоїть дуже важливе завдання – залучити здобувачів освіти до навчання, використовуючи для цього сучасні засоби комунікації. Враховуючі міграційну складову, це завдання ускладнюється тим, що до деяких здобувачів треба «дотягнутися» на певні дистанції. Сучасні технології дозволяють зробити освітній процес доступним навіть на відстані – це можуть бути відеолекції та цикли лекцій, сформовані у відеокурси. Створення таких відеокурсів – це ще один виклик для сучасних освітян.
Усі засоби навчання, що створені до окремого освітнього компонента, компонуються в електронні програмно-методичні комплекси, що веде до підвищення ефективності освітнього процесу, його якості, запровадженню інноваційних форм навчання, створенню дидактичних ресурсів, розвитку цифрової компетентності учасників освітнього процесу.
Масові відкриті онлайн-курси – це нові можливості для розвитку освіти. Це навчальний курс із масовою інтерактивною участю із застосуванням технологій електронного навчання та відкритим доступом через інтернет. Це структуровані навчальні матеріали, розміщені в цифровому вигляді на платформі в інтернеті, доступні для вивчення та проходження контролю засвоєння навчального матеріалу вільно або після реєстрації користувача. Розміщуватись курси можуть на різних платформах.
Сьогодні можливостей для створення електронних засобів навчання достатньо. Головне, визначитися з електронним ресурсом та наповненням (змістом).
Особливості масових онлайн курсів полягають в реалізації принципів безперервності та індивідуалізації освіти. Подібні курси призначені для проведення інтерактивного віддаленого освітнього процесу, що включає тематично пов'язані текстові та відеолекції, контрольні завдання і тести, спілкування викладача і здобувача освіти за допомогою будь-яких месенджерів або спеціальних чатів чи форумів, проведення іспиту для визначення результатів навчання.
Подаються навчальні матеріали як обов'язкові, відповідно до програми, так і додаткові (на поглиблене вивчення теми). Це можуть бути посилання на зовнішні джерела, наукові статті, книги, презентації, довідники, робочі зошити тощо. Кожна тема чи розділ мають завершуватися контрольними завданнями у вигляді тестів, з автоматичною комп'ютерною перевіркою. Тестування також можна запропонувати в кінці курсу, як підсумкове. Також підсумкова робота може бути у вигляді проєкту. Дуже важливо встановити терміни, до яких потрібно виконати завдання та пройти контроль якості отриманих знань.
Безумовно, онлайн ніколи не замінить офлайн. Онлайн-курси – це інструмент, який кожен викладач може використовувати в екстрених випадках. Курс – це відмінний проєкт у закладі освіти як альтернатива заочному формату здобуття освіти.
Згадуючи старе прислів’я «Не навчайте так, як навчали вас – вони народилися в інші часи», кожен освітянинмає розуміти, що сьогодні вже неможливо викладати будь-які освітні компоненти за старими традиціями, коли у центрі освітнього процесу знаходиться викладач, а здобувачі освіти пасивно сприймають матеріал. Та чи влаштовує така традиційність нашого здобувача? Чи отримає він необхідні навички для комунікації?
Складно прогнозувати найбільш ефективні напрями удосконалення національної освітньої системи для забезпечення адекватного реагування на чинні й майбутні виклики епохи. Головним завданням сучасної освіти може бути підготовка користувачів усіх її ланок до швидких змін (здебільшого — раптових) у житті та праці, навчання умінню адаптуватися до змінюваних викликів часу. Інакше кажучи — освіта має навчати постійно вчитися, озброюючи для того необхідними навичками-інструментами (мовними, інформаційними, аналітичними тощо). Людині потрібні сприятливі умови для постійного навчання впродовж життя.
Сьогодні кожному викладачу важливо усвідомити завдання підготувати не здобувачів-формалістів, які здатні лише відтворювати набуті в процесі навчання знання, але таких, що вміють творчо мислити, зіставляти та аналізувати факти, аргументовано захищати власну точку зору. Вони повинні мати достатню теоретичну підготовку, яку б уміли реалізувати на практиці в житті та для подальшого навчання. Для розкриття творчих можливостей здобувачів освіти, задоволення їх особистих та суспільних інтересів, викладачу необхідно володіти методиками, які стимулюють конструктивно-критичне мислення, розвивають творчі здібності здобувачів. Досягнути цих завдань можливо тільки за умови інноваційного, творчого підходу до процесу здобуття освіти.
Отже, враховуючи умови та потреби сьогодення, сучасне активне використання інноваційних методів навчання, інноваційний шлях розвитку та використання інноваційних технологій викладання в навчальних закладах є запорукою успіху та досягнень результатів.
До подолання викликів мають бути залучені всі учасники освітнього процесу. Освітній заклад, викладач, здобувач освіти й батьки мають бути однією командою, адже лише в результаті цього співробітництва вдасться досягти більших успіхів та досягнень.
Список літератури
1. Артюшина М.В., Радченко М.І. Умови запровадження інноваційного навчання // Формування психолого-педагогічної компетентності вчителів: тренінг-курс для викладачів вищих навчальних закладів / За ред. Л.О. Савенової, І.М. Романової. – К.: НТЕУ, 2011. – С. 129
2. Вакалюк, Т. А., Кот, Н. С., & Новіцька, І. В. (2019). Інформатизація закладів освіти Польщі: стан, проблеми та перспективи. Наукова молодь-2019, с. 12–13.
3. Вакалюк Т. А., Шевельова М. К. Використання інформаційнокомунікаційних технологій в загальноосвітніх школах для підвищення якості освіти. Інформаційно-комунікаційні технології як засіб підвищення якості освіти/ Збірник наук. та науково-метод. праць [ред. кол.: В.Є. Берека (гол) та ін.]. 2015. С. 9‒14.
4. Дівінська Н. Діагностика професійних умінь викладача застосовувати інноваційні форми і методи навчання. Проблеми освіти: збірник наукових праць. Електронне видання ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти». К., 2022. Вип. 2(97). С. 134-146. URL: https://imzojournal.org.ua/index.php/journal/article/view/73/67
5. Криган С., Дутчак І. Актуальні проблеми освітнього процесу закладів загальної середньої освіти в умовах дистанційного навчання. Проблеми освіти: збірник наукових праць. Електронне видання ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти». К., 2022. Вип. 1(96). С. 87‒102. URL: https://imzo-journal.org.ua/index.php/journal/article/view/52/47
6. Лавриненко, Т.Н. (2022). Інформатизація системи управління освітою. Scientific World. https://www.sworld.com.ua/index.php/technical-sciences-411/informatics-computer-science-and-automation-411/11382-411-0048
7. Освітні реформи: Закон про вищу освіту // Освіта України. – 2014. – № 15. – 21 квіт. – С. 8–9.
8. Павлов, В. (2019). Особливості підготовки магістрів освіти засобами інтерактивних технологій. Актуальні питання гуманітарних наук. Серія: Педагогіка. Вип. 21. Т. 2, 127–131. https://dspu.edu.ua/sites/hsci/wp-content/uploads/2019/02/26-6.pdf
9. Положення про електронні освітні ресурси. Наказ 01.10.2012 № 1060, у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 29 травня 2019 року № 749.
10. https://mon.gov.ua/npa/shodo-okremih-pitan-organizaciyi-osvitnogo-procesu-v-umovah-voyennogo-stanu
