Відокремлений структурний підрозділ
«Одеський автомобільно-дорожній фаховий коледж
Національного університету «Одеська політехніка»;
Наталія Веліксар, викладач
ПРОБЛЕМА АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ
Враховуючи, що поняття академічної доброчесності існує відносно недавно, ця тема набуває дедалі більшої популярності та привертає увагу громадськості. Вже навіть підготовлено новий проект Закону України про академічну доброчесність, який має об’єднати всі питання академічної доброчесності та санкції за її порушення.
Перше поняття «Академічна доброчесність», було визначено у національному законодавстві, в законі України про освіту у 2017 році. Стаття 42 закону України про освіту визначає академічну доброчесність, як сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та впровадження наукової чи творчої діяльності, з метою забезпечення довіри до результатів навчання та наукових чи творчих досягнень.
Міжнародний центр академічної доброчесності визначає академічну доброчесність, як дотримання п’яти фундаментальних цінностей:
чесності,
довіри,
справедливості,
поваги,
відповідальності та відваги до дій.
Наприклад, на сайті університету Північної Кароліни, бачимо таку дефініцію: «Академічна доброчесність – це зобов’язання чесно і морально поводитися в академічному середовищі і демонстрація такої поведінки.
Основні морально-етичні цінності, як академічної культури, так і академічної доброчесності, були сформульовані в бухарестській декларації етичних цінностей і принципів вищої освіти в Європі, 2004 рік. Ключовими цінностями сумлінного академічного співтовариства є: чесність, довіра прямота, повага, відповідальність і підзвітність. Такі цінності не тільки важливі самі по собі, але й життєво необхідні для забезпечення ефективності та якості викладання і дослідної діяльності.
В нашому розумінні Академічна доброчесність - це своїми діями в освітньому середовищі не порушувати права інших осіб в частині аспектів недоброчесної поведінки. Як зазначає у своєму посібнику Міжнародний центр академічної доброчесності, академічні спільноти процвітають, коли їхні члени живуть фундаментальними цінностями, коли суспільні освітні установи просякнуті доброчесністю. Вони допомагають у створенні міцнішої громадської культури суспільства, як цілого.
Якщо зосередитись на студентах, то найбільш часто академічна непорядність спостерігається серед студентів, які не мотивовані на отримання професійних знань, а навчаються в університеті з інших причин. Як свідчать результати дослідження [5], тільки 33% студентів мотивовані на отримання професійних знань, 41% опитаних не змогли пояснити мотиви свого перебування у вузі, а 26% в якості факторів перебування у вузі вказали не відносилися до навчальної діяльності як такої (прагнення отримати диплом, стипендію та ін.). Здорова академічна культура є чинником успішного розвитку суспільства. Формування здорового академічної культури відповідно до світових - тривалий і складний процес. Перший крок в цьому напрямку - визнання існуючих проблем, відкрите їх обговорення, відхід від практики сором'язливого замовчування непривабливих явищ.
Дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками з одного боку та здобувачами освіти з іншого, передбачає:
посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;
надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну, науково-педагогічну чи творчу діяльність;
контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти, об’єктивне оцінювання результатів навчання.
Насамперед, дотримання академічної доброчесності впливає на репутацію закладу освіти та статус і місце в рейтингу.
Останнім часом, з’являється все більше матеріалів про глибоку кризу академічної доброчесності, свідченням чого є збільшення кількості зафіксованих випадків плагіату, фальсифікації та фабрикації результатів в наукових працях вчених та освітян. Розповсюдженим в освіті та науці є включення співавторами статей осіб, якіїх не писали чи купівля дипломів, статей, дисертації, докторських робіт, і ці послуги є достатньо популярними сьогодні. Зайшовши в пошукову систему інтернету, можемо замовити будь-яку роботу різного рівня складності за будь-якою тематикою. Наприклад, зайшовши на деякі сайти, можна знайти низку послуг, які можна придбати. Необхідно прискорити процес написання матеріалу? - Будь ласка, але варто за це доплатити. Якщо ви хочете монографію, теж не питання. Необхідно знайти співавторів для написання тексту замовленої статті? Це теж без проблем. І таких прикладів існує просто безліч.
Нормативною основою доброчесної поведінки академічної спільноти кожного окремого закладу освіти є внутрішні документи, колегіально затверджені в цьому закладі, зокрема, кодекс честі закладу освіти або положення про дотримання принципів академічної доброчесності відповідного закладу освіти.
Поняттю академічної доброчесності, протиставляється поняття академічної недоброчесності, тобто, недотримання принципів і правил визначених законом, яких мають дотримуватися всі учасники освітнього процесу та науково-дослідницької діяльності закладу.
Академічна недоброчесність, вочевидь, виникла синхронно із формуванням системи освіти й науки. Її історія починається ще в стародавні часи. Наприклад, у стародавньому Китаї під час іспитів, які складали кандидати на посади держслужбовців, поширеною була практика шахраювання, попри те, що і ті, хто складали і ті, хто приймали іспити, жорстко перевірялися, а самі іспити проходили в закритих приміщеннях, відгороджених від світу високими стінами на три дні. Якщо, навіть, хтось помирав під час проходження іспиту, його тіло просто викидали за стіну. Екзаменовані вдавалися до різних механізмів шахрайства, включаючи шпаргалки, купівлю екзаменаційних творів і заготовок відповідей, підкуп персоналу та недозволене спілкування. За це суворо карали. Так, у 1858 році, після скандалу з екзаменаційним шахрайством, було страчено п’ять службовців, які проводили іспити і вступили в змову з екзаменованими.
Існує багато класифікацій академічної нечесності в освіті. Найуніверсальнішу класифікацію подано в Законі України про освіту. Проаналізуємо і зупинимося на порушеннях академічної доброчесності.
Академічний плагіат – це оприлюднення частково або повністю наукових творчих результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження чи творчості, та відтворення або опублікування текстів оприлюднених творів мистецтва інших авторів, без зазначення авторства.Слово плагіат походить від латинського слова «плагіари», що в перекладі - грабувати. Його почали вживати, щодо текстових запозичень ще в Давньому Римі. Надалі це слово поширилося в 17 столітті у Німеччині та Франції, а згодом і в інших країнах. Вирізняють такі основні різновиди академічного плагіату:
дослівне запозичення текстових фрагментів, без оформлення їх як цитат з посиланням на джерело. В окремих випадках некоректним вважають навіть використання одного слова без посилання на джерело, якщо це слово використовують в унікальному значенні наданому цим джерелом. Використання інформації, факти, ідеї, формули, числові значення тощо джерела, без посилання на це джерело;
перефразування тексту джерела у формі, що є близькою до оригінального тексту або наведення узагальнення ідей, інтерпретацій чи висновків з певного джерела без посилання на це джерело;
подання як власних робіт, дисертацій, монографій, навчальних посібників, статей, тест, звітів тощо, виконаних на замовлення іншими особами, зокрема робіт, стосовно яких справжні автори надали згоду на таке використання.
Також варто звернути увагу і на тексти, які перекладені на іншу мову, тобто, якщо взяти текст якогось автора і перекласти його на іншу мову, то від цього стати автором цього тексту неможливо. Також потрібно звернути увагу, чи можна використовувати цей текст, здійснити його переклад без дозволу автора. Ті джерела які використовувалися, обов’язково слід вказувати в списку використаних джерел, навіть якщо прямих посилань на ці джерела, на ідеї, що в них містяться чи цитувань у роботі нема. Тому, в своїй діяльності, на це треба звертати неабияку увагу, адже діджиталізовані здобувачі освіти можуть знайти наприклад той самий використаний вами матеріал без посилання, і поширювати його далі вже в своїх роботах. Адже, якщо викладач це собі дозволив і не посилався на джерело, то і мені так можна. Тому, насамперед, кожен має почати з себе.
Самоплагіат - це оприлюднення частково або повністю власних раніше опублікованих наукових результатів, як нових. Це явище також трапляється досить часто. У листі Міністерства освіти і науки, щодо рекомендацій з академічної доброчесності для закладів вищої освіти номер 1/9650, наведено перелік типових прикладів самоплагіату.
Дублікація публікацій - публікація однієї і тієї ж самої наукової роботи повністю або з несуттєвими змінами в декількох виданнях, а також повторна публікація повністю або з несуттєвими змінами раніше оприлюднених статей, монографій, інших наукових робіт, як нових наукових матеріалів.
Дублювання наукових результатів, публікація одних і тих самих наукових результатів в різних статтях, монографіях, інших наукових працях як таких, що публікуються вперше.
Подання у звітах з виконання наукових проектів результатів, що містилися у попередніх роботах, як отриманих під час виконання відповідного проекту.
Агрегування чи доповнення даних - суміщення старих і нових даних, без їх чіткої ідентифікації з відповідними посиланнями на попередні публікації.
Дезагрегування даних - публікація частини раніше опублікованих даних без посилання на попередню публікацію.
Повторний аналіз раніше опублікованих даних без посилання на їх попередню публікацію та раніше виконаного їх аналізу.
Самоплагіат є шкідливою практикою, адже за його допомогою, по-перше, викривляються наукометричні показники окремих авторів і колективів, безпідставно завищується кількість публікацій, а по-друге, вводяться в оману і дезорієнтуються читачі тиражованих наукових текстів, адже обов’язковими вимогами до наукового дослідження є його новизна й оригінальність.
Фабрикація – це вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях. Фабрикуватися можуть статистичні дані досліджень у випадках, коли насправді дослідження не проводилося взагалі або проводилося, але його результати не фіксувалися належним чином. Сфабрикованими можуть бути дані цілого дослідження або якоїсь його частини Фабрикування даних є одним із найшкідливіших різновидів академічної нечесності, адже, сфабриковані дані стають основою практичних розробок, які виявляються недієвими або навіть шкідливими й можуть становити загрозу життю. Наприклад, якщо вони стосуються медичної або фармацевтичної сфери діяльності. Сфабриковані дослідження використовуються вченими в подальших розвідках, цитуються в наукових працях, які базуючись на вигаданих даних також не можуть бути валідними, теоретично або практично корисними.
Фальсифікація - це свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень. У наукових дослідженнях різного рівня, зокрема студентських, фальсифікації переважно виявляються у змінах результатів дослідження, з метою підігнати їх під початкову гіпотезу кваліфікаційної роботи або в приховуванні частини результатів, через їх невідповідність гіпотезі. Фальсифікацією можна назвати викривлення інформації про матеріали й методи дослідження, через застарілість і неадекватність обладнання, невідповідність програмного забезпечення, тощо, або занадто загальне подання інформації, яка оманливо натякає на наявність певних даних або застосування певних методів.
Стівен Джордж і Марк Байс, у статті шахрайство з даними у клінічних випробуваннях, спробували з’ясувати, наскільки поширеною є практика фальсифікації та фабрикації даних у наукових дослідженнях. Дослідники наводять результати опитувань двох типів:
у першому науковці мали відповісти на питання, чи стикалися вони особисто зі спробами шахраювати інших у наукових дослідженнях;
у другому, науковцям ставили питання, чи вони особисто припускалися шахрайських дій у своїй науковій роботі.
Звісно, в опитуваннях першого типу називалися значно вищі показники фабрикацій та фальсифікації даних ніж у опитуваннях другого типу. Проте, обидві ці спроби з’ясувати істинні масштаби наукового шахраювання не є репрезентативними і не в повній мірі заслуговують на довіру.
У фальсифікаціях підозрювали навіть найвідоміших науковців, наприклад, Ісаака Ньютона і Грегора Менделя, Хорас Джадсон. Автор дослідження «Великі зради - обман у науці» пише, що до фальсифікацій та фабрикації у своїх працях вдавався і Зигмунт Фрейд, підробляючи історії хвороб пацієнтів для підтвердження даних у своїх публікаціях.
Списування – це виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання.
Дослідження проведені професором Дональдом Маккейбом і очолюваним ним центром академічної доброчесності з 2002 по 2014 рік показали, що рівень шахраювання студентів на тестах зріс із 17 до 39%. Рівень списування під час виконання письмових завдань зріс із 40 до 62%. Так, у 2012 році, в Гарвардському університеті розгорівся скандал, через масове списування на іспиті з курсу основи роботи конгресу, коли 125 студентів допомагали один одному, тобто, списували або давали списувати один одному. Унаслідок викриття недоброчесності, 60 студентів було відраховано, а решта понесли інші покарання.
Кожен викладач вибудовує власну стратегію запобігання цьому різновиду студентської нечесності.
Обман - це надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої, наукової, творчої діяльності чи організації освітнього процесу. Формами обману є академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування.
Хабарництво – надання чи отримання учасником освітнього процесу, чи пропозиція щодо надання отримання коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру, з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі. Хабарі можуть вимагати і надавати за отримання позитивної оцінки, підвищення балу з поточного або підсумкового контролю, надання різноманітних переваг у навчальній або науковій діяльності. Хабарництво можна також розглядати як вимагання примусових благодійних внесків, примусове щодо здобувача освіти репетиторство, примусову працю студентів або їхніх батьків. Хабарництво є виявом корупції. Крім адміністративної відповідальності за хабарництво, передбачається покарання, регламентоване статтями 368, 368-3 та 369 Кримінального кодексу України. Хабарництво в освіті є порушенням, за яке карають не тільки тих, хто отримує неправомірну вигоду, а й тих хто її надає або навіть пропонує. Тим більше, що нині, у ситуації тотального поширення цифрових технологій, зібрати доказ таких порушень не становить особливої проблеми.
Крім санкцій, передбачених щодо суб’єктів розглядуваного порушення академічної доброчесності, законодавством України кожен заклад освіти обирає власну стратегію боротьби з хабарництвом і запобігання її проявам, фіксуючи ключові моменти цієї стратегії у внутрішній нормативній документації.
Необ’єктивне оцінювання - це свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти. Надання здобувачам освіти під час проходження ними оцінювання результатів навчання, допомоги чи створення перешкод непередбачених умовами та/ або процедурами проходження такого оцінювання. Вплив у будь-якій формі: прохання, умовляння, вказівка, погроза, примушування тощо, на педагогічного чи науково-педагогічного працівника, з метою здійснення ним необ’єктивного оцінювання результатів навчання. Все це призводить до порушення балансу між викладачем і здобувачами освіти та порушення викладачем дотримання академічної доброчесності в своїй діяльності. Свідоме завищення або заниження викладачем оцінок здобувачів, може набувати різних форм, зокрема таких, як застосування дооцінювання рівня підготовки здобувачів освіти різних критеріїв або створення для них різних умов проходження контролю, використання незрозумілої для здобувачів освіти системи оцінювання або неповне інформування здобувачів про систему оцінювання результатів навчання.
В рекомендаціях для покращення якості вищої освіти в Україні, які були запропоновані чеськими фахівцями, запропоновані такі ознаки об’єктивного оцінювання. Критерії та способи оцінювання та призначення балів завчасно викладаються у вільний доступ. Спосіб оцінювання дає можливість здобувачам освіти отримати фідбек (зворотній зв’язок). Оцінювання консистентно чесно щодо всіх студентів і, відповідно, чітко визначеними процедурами. Існує формальна процедура оскарження рішень з боку студентів закладу освіти, що оцінює випадки розгляду скарг та апеляцій студентів. За порушення академічної доброчесності, педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності: відмова у присудженні ступеня освітньо-наукового чи освітньо-творчого рівня чи присвоєнні вченного звання, позбавлення присудженого ступеня освітньо-наукового чи освітньо-творчого рівня чи присвоєного вченого звання. Відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання кваліфікаційної категорії. Позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.
За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності: повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо); повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми; відрахування із закладу освіти (крім осіб, які здобувають загальну середню освіту); позбавлення академічної стипендії; позбавлення наданих закладом освіти пільг з оплати навчання.
Але не всі ці наслідки відповідальності мають бути визначальними чинниками у дотриманні академічної доброчесності як педагога так і здобувачів освіти, а найважливішим, насамперед, мають бути високі моральні цінності, які не дозволяють навіть подумати про її порушення. Часті випадки академічної нечесності підривають репутацію освітнього закладу. Заклади освіти втягнуті у скандали, у зв’язку з недоброчесною поведінкою членів академічної спільноти, менш привабливі для абітурієнтів, грантодавців потенційних партнерів у всіх сферах, тобто, подолання кризи академічної доброчесності має розпочатися саме з кожного з нас!
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України
2. Кримінальний кодекс України, Закон України «Про запобігання корупції»
3. Конвенції ООН «Про права дитини»
4. Закон України «Про освіту», Закон України «Про авторські та суміжні права»
5. Вища освіта в Україні: громадська думка студентів (2015). Загальнонаціональне опитування студентів / Фонд “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, фірма “Юкрейніан соціолоджі сервіс” – Режим доступу: http://dif.org.ua/article/vishcha-osvita-v-ukraini-gromadska-dumka-studentiv
6.
7. Доценко І. О. Академічна доброчесність у системі забезпечення якості вищої освіти. Педагогічна освіта: теорія і практика. 2022. № 32. С. 31–42.
URL:https://doi.org/10.32626/2309‐9763.2022‐32‐31‐42 (дата звернення: 15.04.2023).
8. Колесніков А. Академічна доброчесність в українському освітньо‐науковому просторі: проблеми та соціальні загрози. Регіональні аспекти розвитку продуктивних сил України. 2019. № 24. С. 122–128. URL:http://rarrpsu.wunu.edu.ua/index.php/rarrpsu/article/view/361/358 (дата звернення: 15.04.2023).
9. Про затвердження Порядку скасування рішення про присудження ступеня вищої освіти та присвоєння відповідної кваліфікації : Постанова Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 р. № 897. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/897‐2021‐%D0%BF#Text (дата звернення: 15.04.2023).
10. Про освіту : Закон України від 5 вер. 2017 р. № 2145‐VIII. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145‐19 (дата звернення: 15.04.2023).
11. Тицька Я. «Академічна доброчесність» та «академічна відповідальність» у забезпеченні якості освіти. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 11. С.192–195. URL:http://www.pgp‐journal.kiev.ua/archive/2018/11/37.pdf (дата звернення: 15.04.2023).
12. Ульянова Г. О., Бааджи Н. П. Академічна доброчесність як основа академічного успіху. Правова позиція. 2022. № 4(37). С. 98–103. URL:https://doi.org/10.32782/2521‐6473.2022‐4.18 (дата звернення: 15.04.2023).
