Славний родовід Лесі Українки по материнській лінії бере початок із древнього Переяслава на Київщині та Гадяча на Полтавщині.
Цей мальовничий край вабив Лесю з дитинства і упродовж усього її життя. Лагідна та неймовірна краса материнського рідного краю, де зростала Ольга та її брат Михайло Драгоманові. У своїх листах із Болгарії політичний емігрант Драгоманов із великою тугою та болем писав про рідний край і милу серцю країну. Аби бути ближче обрав собі псевдонім "Українець". Згодом Леся зробила те ж саме. На знак поваги до дядька.
Мати Лесі часто розповідала про своє дитинство у накращій місцині України. Згадувала друзів дитинства, з якими було неймовірно весело та чудово зростати. З великим трепетом чекали і листи від найріднішої — Єлизавети Іванівни Драгоманової, матері Ольги Драгоманової (Олени Пчілки). Бабуся часто зпрошувала до себе в гості маленьку Лесю. А та у свою чергу часто приїздила до славного Гадяча у Полтавській області. Уперше Леся приїхала у 1883 році. Вдруге — з матір'ю, сестрами Ольгою і Оксаною та братом Михайлом — у липні 1887 року. Третій раз — з 8 червня по 15 серпня 1893року. Але то вже завітала не маленька дівчинка, бабусина онука, це була молода поетеса, яка вже видала збірку "На крилах пісень". Там же у Гадячі Леся написала цикл поезій "Романси", а також закінчила роботу над поемою "Роберт Брюс, король шотландський".
У 1898 році Леся вкотре відвідала батьківщину матері і саме тоді зустрілася із членом Київського "Союзу боротьби за визволення робітничого класу" Сергієм Мержинським. У тому ж році Леся зібрала неймовірну кількість легенд, переказів, казок, прислів'їв та приказок у цьому мальовничому куточку України.
У 1899 році Леся знову побувала у Гадячі. У тому ж таки Гадячі у Зеленому Гаї відбулася неймовірна зустріч із Сергієм Мержинським та Ольгою Кобилянською, пізніше там побував Панас Мирний, згодом з концертом свого мандрівного хору прибув Микола Віталійович Лисенко, відомий український композитор.
Плідним для Лесі було і літо 1900 року. Приїхавши з Києва у Зелений Гай, вона написала такі незабутні поезії :
"Забуті слова"
"Свята ніч"
"Жертва"
"Легенди"
"Епілог"
"Де поділися ви, голоснії слова..."
"Талого снігу платочки сивенькі..."
"Ре-Меніс"
"Сфінкс"
Через два роки саме у Зеленому Гаю Леся Українка створила ще один неймовірний твір "Ніобея"
"Ні, ти не вмреш, ти щастя поховаєш"
"Плач Єремії"
"Хто дасть очам твоїм потоки сліз". Та ще багато інших чудових творів.
Влітку 1904 року Леся працювала як фольклорист. Співпрацювала із збирачем народної творчості Климентом Квіткою, завітав до неї в гості і Гнат Хоткевич.
Немовірні зустрічі... Справжні шедеври, створені у Зеленому Гаю... Усе це залишило пам'ять про Лесю у материнському краю...
На честь тих відвідин Гадяччини в Зеленому Гаю споруджено на чорній стелі барельєф поетеси, під яким золотими літерами викарбувано слова: "Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я маю в серці те, що не вмирає".
