https://drive.google.com/file/d/1DPbFqf429r3JvM5dq58GdVAVJNR1QIM7/view?usp=sharing
Коли су́мнів сіє крижа́ний тут страх,
Коли до́ля ста́вить незві́даний знак,
І мчить життя шви́дко по різних світа́х,
Здає́ться, що сто́млений тихий тут брак.
Справжня любов не боїться тут меж,
Вона крізь розлуки і бурі пройде́,
Ти вірність і силу в ній завжди знайде́ш,
І з нею, як з камене́м, зло тут паде́.
Ми знаєм, що часом важкий цей тут шлях,
Що є випробува́ння, що ранять тут нас,
Та міряєм серцем, а не у словах,
Бо вічне почуття завжди сильне тут враз.
Справжня любов не боїться тут меж,
Вона крізь розлуки і бурі пройде́,
Ти вірність і силу в ній завжди знайде́ш,
І з нею, як з камене́м, зло тут паде́.
Тоді розумієш, що стін вже тут нема,
Що ві́рність і ні́жність – це спі́льний тут дім,
І навіть коли настає вже зима,
Вона зігріва́є нас по́глядом тим.
Справжня любов не боїться тут меж,
Вона крізь розлуки і бурі пройде́,
Ти ві́рність і силу в ній за́вжди знайде́ш,
І з нею, як з камене́м, зло тут паде́.
