https://drive.google.com/file/d/1HPieigh4eHaOrginFrsmDXegRmDo6VoB/view?usp=sharing
https://drive.google.com/file/d/1XXZYCs-BVa5vN-fnO-zPG7sHlkQf_JE7/view?usp=sharing
Авторка віршу - Єва Білінець ( https://vseosvita.ua/user/id289126 )
Листопад тихенько диха за вікном,
Вже осінь в обіймах стоїть на порозі.
А я зустрічаю момент цей з добром,
Коли тепла кава є у моїй долоні.
І в серці — незвичний, глибокий спокій,
І внутрішнє світло тихенько сіяє.
А холод повітря — це дар мій єдиний,
Що мить цю теплом у мені підкоряє.
Бо там, де туман з ароматом кави з’єднався,
Де запах із чашки повільно тече,
Мій настрій стає, ніби дар з під небесся,
І щастя тихенько лягає мені на плече.
Здається - життя на хвилину завмерло,
Спинилася гонка, затихла уся метушня.
І щастя серденько теплом так зігріло,
Коли п'єш ти каву, і дивишся у майбуття.
Тож вдячна цій тиші, цій каві, цій миті,
Цьому листопаду і сірій красі.
Бо найцінніше — це просто любити
І жити у світі і в цій суєті.
