Сільський вчитель - бути чи не бути?

Бути чи не бути? Це вічне та риторичне питання, над яким думав Гамлет із одноіменної п'єси Вільяма Шекспіра.
Як завжди є дві сторони однієї медалі - одні погодяться, що бути, інші навпаки - ні. І зустрінуться вони на різних берегах однієї річки "Освіта". І будуть сперечатися - одні кричатимуть: "Яка освіта в сільській місцевості? Там вже мало дітей? Кого навчати? Тільки кошти бюджетні витрачати даремно (знайдуться і такі!!)?". А з іншого берега їм будуть протистояти і наполягати на своєму: "А чим гірші діти в селі чи селищі? Або чим гірші ті вчительки та вчителі, які хочуть сіяти прекрасне?"
Скільки людей, стільки і думок. Так ось, хочеться висловити і свою думку з приводу цього: "Так, дійсно, в наш час інтернету, штучного інтелекту, важко втримати увагу дитини не тільки в селі, а й в місті. Не хочу ділити на сільських дітей, та міських - всюди однакові - дві ноги, дві руки, одна голова і т.д. (працювала і в міських, і в сільських школах). І в селі, і в місті вчителі НЕОБХІДНІ, бо хто, як не ми, розповідаємо дітям про навколишній світ, намагаємось вкласти все те добре, гарне, що знаємо та вміємо самі. Хто, як не ми, навчаємо майбутніх захисників, лікарів, інженерів, ІТ-шників.... Хто, як не ми, знаємо та пам'ятаємо кожного учня\ученицю та його подальшу долю після заверешення школи. Не важливо яку школу він\вона закінчили - в селі чи в місті. Це все так не важливо... Важливо виростити дитину, яка буде патріотом своєї країни, розвивати її, яка буде примножувати свої знання, яка буде завжди привітною та толерантною.... І це "буде завжди" можна ще багато доповнювати.