На початку дистанційного навчання (з приводу ковід) ніхто не міг уявити, що це ввійде в наше повсякденне життя. Спочатку думали, що це неможливо проводити, ці онлайн уроки, тепер, це все буденність. Йшов час, одна біда змінилась іншою... Всі знаходились в стані шоку та нерозуміння ситуації....
Але життя тривало та триває. Сьогодення вимагає від нас розвиватись та не стояти на місці. Тому дистанційне навчання увійшло в наше життя без запрошення (його вже неможливо викорінити) і коли це скінчиться, нам невідомо, нажаль....
Час плине, закони та постанови в МОН штампують багато, часто не зрозумілі рядовому вчителю. Освіту сколихнула хвиля обурення, великого. ФБ взагалі віджигає щодо "розумності" міністра разом із міністерством. Але, маємо, що маємо. Тому висловлю свою думку про два види навчання - дистанційна форма та формат змішаного навчання (як кажуть - "онлайн" та "офлайн").
В нашому регіоні зараз не всі школи перейшли у формат змішаного навчання, нажаль. Але це не залежить від вчителів чи батьків, навіть від адміністрації школи чи ліцею це залежить не завжди.
Як завжди є два боки однієї медалі.
Так, це дуже добре: діти в школі (нарешті соціалізація, бо й спілкуватися більшість не вміє), батьки задоволені, що їх наступне покоління нарешті на півдня вибігло з дому до школи, вчителі як коні на весіллі - спереду в квітах, а ззаду в милі. Бо треба встигнути все, а якщо 1-й клас, то навіть більше, ніж усе.
Інший бік - якщо прилетить (не доведи, Господи - тут завжди згадуєш усих святих), то... від долі не втечеш....хоч вдома, хоч в школу (статистика жахлива з цього приводу).
Дистанційне навчання - дітям все одно як займатися (сидячи за столом, на підлозі, в кріслі, лежачи на дивані чи ліжкові), батьки скуповують антидипресенти в аптеках і не тільки, вчителі знову як коні. В цьому форматі треба встигнути не тільки все та більше, ще й власним дітям дати раду (на роботу не ходиш, робота ходить до тебе додому, в цій ситуації - незадоволених вдома багато, перший чоловік), бо вони щось там не поділили, або хочуть їсти (бо в них прокидається апетит, коли чомусь мама вдома). І після такого напруженого, шаленого та завантаженого тижня вже вчителі скуповують антидипресанти в аптеці й не тільки та біжиш наввипередки із чоловіком, бо, як відомо, вони також беруть участь в освітньому процесі, самі того не розуміючи.
Який формат навчання обрати?
А це кожен повинен вирішувати самостійно, що і для кого краще. Комусь більше до вподоби офлайн, а комусь онлайн. Для когось стає перевагою безпека дитини. А хтось вважає, що для його дитини краща соціалізація в суспільстві й спілкування з однолітками "вживу". Хтось спеціально переводить свою дитину в іншу школу, де є змішаний формат навчання та возить у сусідню область (благо, що проживають на межі областей).
Тому, моя порада, обирайте те, що краще для дитини, а не зручніше для батьків. Думайте та дбайте про дітей, бо це наше майбутнє, їм будувати нашу країну.
