Що є агресією?
Це слово стало дуже популярним. Настільки популярним, що його вживають часто-густо і тоді,коли воно не є доречним.
Надто емоційно співає чи навіть танцює – "агресивно"! Роздратовано кидає, що у нього в руках на стіл – "агресивно"! Навіть повернувся і не хоче дивитися у ваш бік – "агресивно"!
Людина не робот вона може і має право на виявлення емоцій! Сильні емоції то ще не є агресією!
Основне в визначенні агресії – націленість на спричинення якоїсь шкоди іншому. Якщо того нема, то це не є агресією. І чіпляти модне слово до чого завгодно навряд чи є доречним.
Робити з людини робота, який завжди діє за інструкціями і відповідає «закладеним у нього» інструкціям, то є створенням людини з такими психологічними (чи навіть психічними) проблемами, затиснутими у найглибші неусвідомлені шари психіки, вибух яких назовні навряд чи комусь сподобається… Ще може це вилитись у важкі хвороби.
Тут є ще така річ, яка потребує прояснення: чи вважати захист за агресію?
Кожна людина має право на життя і на власну безпеку, на неспричинення шкоди її здоров’ю? Якщо має, то чи не має право вона зупинити порушення цих її прав? Хіба мета є спричинити шкоду? Ні! Мета – зупинити спричинення шкоди і порушення її прав! Самозахист і захист тих, чиї згадані права порушені, аж ніяк не мають називатися агресією!
У більшості сучасних розвинутих країн є обмеження на такий самозахист, бо захист громадян здійснює держава, і у випадках спричинення шкоди мають звертатися до тих, хто зупиняє дії агресора, бандита, і запускає відповідний сценарій його покарання. А якщо той напрацьований роками сценарій не діє? Людина, щоб лише не зробити щось, не відповідне нормам того сценарію, не повинна себе захищати? Чи то не є повною нісенітницею?
Чи існують межі самозахисту? Як їх окреслити в ситуації, коли реально намагаються вбити тебе чи твоїх рідних, сусідів, друзів?
Мабуть, все ж варто провести диспути в закладах освіти, щоб знайти відповіді на всі ці болючі питання.
