Актуальне сьогодні питання організації інклюзивного освітнього середовища особливо гостро стоїть перед маленькими сільськими навчальними закладами. Маленькі класні кімнати, проблеми з опаленням та фінансуванням аж ніяк не сприяють побудові не те, що інклюзивного, але й просто зручного освітнього середовища.
Однак важливо розуміти, що інклюзивне середовище це не лише фізичний простір, а й соціальна взаємодія, в основі якої повага до кожного учасника освітнього процесу. А забезпечити це цілком реально у будь-якому колективі.
Надважливість цієї проблеми цілком виправдана. Адже сучасні здобувачі освіти надзвичайно різні й кожен без винятку потребує уважного ставлення. Тому, своє завдання як педагога я бачу в першу чергу в максимальному залученні до навчального процесу, зокрема, й дітей з особливими освітніми потребами. Кожна дитина навчається і розвивається «по-своєму» тому необхідно сприяти розвитку її сильних сторін і талантів.
Звичайно, уявити «ідеальне» інклюзивне освітнє середовище не складно, це:
універсальний дизайн приміщення;
вільна атмосфера для висловлювання своїх емоцій;
участь у навчальному процесі всіх дітей;
сприяння успіху усіх дітей;
доступність та різна форма представлення навчального матеріалу;
психологічний комфорт учасників освітнього процесу;
відчуття приналежності до колективу;
Я намагаюся створити на своїх уроках найоптимальніші умов для навчання дітей та побудувати середовище зі сприятливим психологічним мікрокліматом. Вважаю, що кожна дитина має право вільно висловлювати свої почуття та ідеї, тому сприяю цьому доступними методами. Використовую навички активного слухання, щоб максимально включити ідеї дітей в процес навчання.
Разом з учнями ми створюємо правила та традиції для освітнього процесу, наприклад, усно відповідати, мої учні можуть не піднімаючись зі стільця. Це не створює зайвого шуму в класній кімнаті, і водночас формує атмосферу довіри та комфорту.
Важливим елементом на моїх уроках є розвиток співпраці між учнями. Тому використовую ігрові навчальні матеріали, що передбачають в першу чергу зацікавлення, а не конкуренцію. Робота в парах чи спільний ігровий проект найбільше цьому сприяють. Наприклад, при вивченні казки Івана Франка «Фарбований лис» ми з учнями вирішили врятувати Микиту від лютої смерти та спільно заховали в печеру (зроблену з картону) і замаскували осінніми листочками, які кожна дитина розфарбувала і надписала позитивну рису лиса. Такий навчальний матеріал є простим для використання незалежно від навичок і досвіду дітей, він розширює меж дії та пізнання.
Також дозволяю своїм дітям обирати між усними та письмовими формами відповіді, намагаюся забезпечити вибір навчального матеріалу, урізноманітнюючи його.
Зрозуміло, що більшість кроків до побудови інклюзивного середовища базуються на знанні психології. Саме тому, для мене дитяча, підліткова, інклюзивна психологія – це один з пріоритетних напрямів, для підвищення педагогічної кваліфікації.
