Прівт!
Я рада вітати тебе у моєму блозі.
Мене звати Інна і хочу трішки розповісти про себе.
Мені 21 рік і моє таке досягнення на цей час є те, що я вчуся на вихователя. Ви скажете, типу, що тут такого? А я відповім! Я закінчила Бердичівський педагогічний коледж (one love), де я отримала не тільки хорошу теоритичну базу, а й мала можливість використовувати ці знання на практиці. І тут я вам скажу, що, мабуть, нема такої професії, яка принесла б мені стільки задоволення.
Розповім ситуацію: коли ми перший раз прийшли у садочок на практику нам проводили екскурсію по групам, по режиму дня тобі був сніданок, і коли ми зайшли до середньої групи всі сиділи за столом, щось собі там розмовляли, сміялись і тут заходить "толпа" чужих людей...просто уявіть цю ситуацію...руки з ложками завмерли біля рота, очі здивовані...Хто? Що?.. І тут я просто зрозуміла, що кожного дня хочу бачити такі личка: справжні, смішні, "замурзані".
Зараз навчаюсь у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського, де здобуваю ступінь бакалавра. І зараз я за півроку до здійснення своєї мрії. Ось так)))
Чому професія вихователя важлива для сучасного суспільства?
Світ швидко змінюється під впливом різних умов, а відповідно і змінюються вимоги та критерії до людей. Тому з`являється багато соціальних запитів, яким потрібно відповідати.
А як навчитись відповідати всім вимогам сучасності? Правильно, навчати і виховувати з дитинства. А першу таку функцію виконують дитячі садочки та вихователі, які швидко реагують на зміни.
Ще однією такою важливою причиною це те, що вихователь чи не є другою людиною, з якою стикається дитина в дошкільному віці і від якої багатов чому залежить становлення дитячого характеру і формування позитивних якостей маленької особистості.
Саме вихователі формують майбутнього учня, справжнього друга, вірного громадянина своєї країни. Цінність данної професії переоцінити неможливо, праця і сили, які вкладає вихователь в дітей, неоціненні.
Що для мене професія вихователь?
Тут я, напевно, буду банальною: це те, що вихователь - не професія, а покликання. Адже це не просто знання всіх методик та педагогіки, а перш за все вміння розуміти дитину, бути її другом, порадником, визнати її особистість та авторитет.
Професія вихователя це не тільки про взаєморозуміння з дітьми, але і про їхні душі, які саме пізнають світ. Тому потрібно правильно вводити малесеньку людину в навколишнє, допомоготи пробудити в її серці благородні почуття і переживання, виховувати людську гідність. А для цього ми самі повинні залишатись трішечки дітьми, щоб через призму нашого позитивного досвіду вводити вихованців у цей світ. В. Сухомлинський писав:
"Маючи доступ в казковий палац, ім`я якому - Дитинство, я завжди вважав за необхідне стати в якійсь мірі дитиною. Тільки за цієї умови діти не будуть дивитися на вас як на людину, яка випадкого проникла за ворота їх казкового світу..."
Яким вихователем я прагну стати?
Окрім знань методик та педагогіки в мене є одна головна якість ідеального вихователя - це вміння проникати в духовний світ дитини. А для цього потрібно самому бути дитиною, щоб піднятися до її доховного світу.
В дорослому віці складно повернутись в дитинство, адже через наш досвід світ не буде вже таким загадковим та незвіданим. Ми не реагуємо захватом на метелика, який сів на квіточку чи не радіємо, коли потрапили під дощ. А що це для дітей? Для дітей це справжні емоції, які переходять від здивування до допитливості.
Я прагну, як кажуть молодіжним сленгом, бути на одній хвилі з дітьми. І коли я буду поряд з ними, відчуватиму їх інтерес, бажання та допитливість, то із такими справжніми емоціями буду вводити малюків у навколишнє, навчати та виховувати, що дасть більший результат, аніж коли вихователь буде домінувати над дітьми.
