https://drive.google.com/file/d/1-A1mfBxPkA7_wjxmKNx4CFtar0hij1nl/view?usp=sharing
Світить серпень, як кривава зірка,
Над землею, де душа болить.
Пам'ять шрамом, як жахлива мітка,
Справедливість, що вогнем горить.
О, серпень, ти і біль, і вирок,
І грім небес, що правду несе.
Ти - час розплати, ти - прозріння виклик,
Ти - світло, що крізь темряву проб'ється.
Мовчать поля, розгублені і мертві,
Мовчить народ, що сльози тихо ллє.
Лиш вітер шепче імена затерті,
Крізь час і простір, де життя минає.
Та в небо зводиться молитва-крик,
За тих, хто впав, хто більше не воскрес.
Щоб справедливість, мов правдивий лик,
Сіяла вічно, наче промінь із небес
