Родина є основою держави. Родина, рід, родовід, народ — поняття, що розкривають моральну й духовну сутність, природну послідовність основних етапів формування людини. Від роду до народу, нації — такий природний шлях розвитку кожної дитини, формування її національної свідомості й громадянської зрілості.
Родинне виховання — перша природна і постійно діюча ланка виховання. Без докорінного поліпшення родинного виховання не можна домогтися значних змін у подальшому громадянському вихованні підростаючого покоління. У сім’ї закладається духовна основа особистості, її мораль, самобутність національного світовідчуття і світорозуміння.
Важливого значення даній проблемі надавали відомі митці, педагоги, філософи. В.О.Сухомлинський вважав, що Батьківщина починається із сім’ї, що найважливіші риси якості особистості зароджуються в сімейному вихованні, що діти — продовження не тільки нашого роду, а й нашого соціального ладу, наших завоювань і благородних намірів. І від того, які духовні цінності візьме від нас молодь, залежатиме майбутнє нашого народу і суспільства. В. Стефаник був глибоко переконаний, що кожна сім’я повинна будуватись на злагоді й сердечній дружбі між батьками та дітьми, взаєморозумінні, пошані і повазі до старших членів родини. Коли ж у сім’ї наставала розлука, хтось змушений залишити рідну оселю — це було горе, трагедія для сім’ї («Виводили з села», «Стратився», «Новина»).Великого значення сім’ї надавав Т. Г. Шевченко.
Відомо, що для успішного формування особистості дитини необхідна єдність школи і сім’ї. Високі вимоги суспільства до освітнього рівня молодого покоління, підготовки його до життя і праці можуть бути задоволені тільки за умови зростаючої ролі батьків у цій справі.
Співдружність школи з сім’єю, опора на родинні традиції набуває сьогодні нового педагогічного змісту та особливої актуальності.
