https://drive.google.com/file/d/1LXwJnakmYQNToSYO4BacckQjupbt8KYL/view?usp=sharing
Вже затишно в класах, затихли дзвінки,
І зо́шити в стосах лежать на столі.
Ми з вами, колеги, — життєві зірки,
Що сіють надію на дитячому полі.
Хоч часом втома згинає плече,
І тривоги вриваються в сни ненароком, —
В душі освітянина сонце тече,
Що стане для учнів вагомим уроком.
Ми вчимо не просто писати слова —
Ми вчимо триматися, вірити, жити.
У кожному серці дитинство бува,
Яке ми повинні від зла захистити.
Тож нині, колеги, залиште жалі,
Свята ніч надією світ обіймає.
Ми — варта добра на українській землі,
І віра нас з вами тепер зігріває.
Хай Різдво принесе вам омріяну тишу,
Світло зірки торкнеться втомлених вік.
Хай Господь у книзі Життя напише:
«Будь щасливим, учителю, нині й повік!»
За любов, що даруєте, мов немовляті,
За терпіння, що міцне, як білий граніт, —
Хай буде тепла і достатку у хаті,
І миру бажаного звершиться політ.
Нехай́ кутя буде солодка, як мед,
А пам’ять — яскрава, як перші сніжинки.
Ми йдемо уперед, ми йдемо на злет,
Гортаючи долі святої сторінки.
З Різдвом, побратими по зошиту й книзі!
Нехай́ ваші душі не знають зневіри.
Ми плекаємо молодь — міцну і нову,
В ім’я Перемоги, Свободи і Миру.
