https://drive.google.com/file/d/1vJgm_h8S89UfaBSdDHFPx0ZzC196YlOf/view?usp=sharing
В той день весняни́й, квітне́вий, те́плий
Коли краї́на вже стоми́лась млі́ти,
Звучав моти́в оста́нніх пісе́нь,
Щоб автокра́тію скорі́ш зміни́ти.
Це Револю́ція, де сила - у кві́тах,
Де черво́на гвозди́ка замість ку́лі,
Надія розквіта́є у людських рука́х,
Прийшла свобо́да з у́смішкою і ми́ром.
Над Лісабо́ном та́нки загуді́ли,
Та замі́сть куль, вого́нь у них затих.
І люди ми́рні з ра́дістю посмі́ли
Нести надію, за́мість чвар лихих.
Це Револю́ція, де сила — у кві́тах,
Де черво́на гвозди́ка замість ку́лі,
Надія розквіта́є у людських рука́х,
Прийшла свобо́да з у́смішкою і ми́ром.
Солдат не став стріля́ти у наро́д,
Бо розумі́в, що всі — брати і сестри.
Він ви́йняв ствол, розби́в свій щит,
І прийня́в квітку, як святий регістр.
Це Револю́ція, де сила — у кві́тах,
Де черво́на гвозди́ка замість ку́лі,
Надія розквіта́є у людських рука́х,
Прийшла свобо́да з у́смішкою і ми́ром.
Бо не за́вжди потрі́бен кро́ві грім,
Щоб ски́нути похму́рий да́вній гніт.
Свобо́да пахне, мов весня́ний дім,
І квітка зброю перемо́же завжди
Це Револю́ція, де сила — у кві́тах,
Де черво́на гвозди́ка замість ку́лі,
Надія розквіта́є у людських рука́х,
Прийшла свобо́да з у́смішкою і ми́ром.
