Рекомендації для осіб, які працюють з розладами аутичного спектру

Вступ

Сукупність комунікативних, соціальних та поведінкових порушень, що мають місце при розладах аутичного спектру, диктує необхідність створення специфічних умов в процесі організації корекційно-розвиваючої роботи.

У сучасній літературі виділяються п'ять основних умов, необхідних для успішної психолого-педагогічної корекції дітей з аутизмом:

• наявність у фахівців, що працюють з дитиною, глибоких теоретичних знань з проблеми аутизму;

• проведення поглибленої діагностики розвитку дитини з використанням спеціальних методик;

• адаптація навколишнього середовища до потреб дитини;

• забезпечення "функціональності" знань і навичок, набутих в процесі навчання;

• застосування індивідуального підходу до кожної дитини з аутистичним розладом.

Створення подібних умов при роботі з цими дітьми багато в чому забезпечує успішність навчання дитини і значно підвищує можливості його соціальної адаптації в суспільстві, що є кінцевою метою психолого-медико-педагогічного впливу.

Для реалізації перерахованих умов необхідно дотримання ряду вимог:

1. Спеціальна професійна підготовка з проблеми дитячого аутизму, що включає придбання знань про особливості розвитку цих дітей, знайомство з методами діагностики і корекції їх психічного розвитку.

2. Використання спеціальних діагностичних методик. Необхідність використання не тільки традиційних діагностичних методів, прийнятих в спеціальній психології та корекційній педагогіці, а й спеціальних методів обстеження обумовлена ​​особливостями дітей з розладами аутичного спектру: вони виявляють неадекватні поведінкові реакції у відповідь на незнайому тестову ситуацію: не звертають уваги на фахівця, не відповідають на його питання і не виконують його прохання. У зв'язку з цим фахівцям часто важко визначити реальний рівень розвитку дитини.

В інших ситуаціях аутичні діти, навпаки, швидко і правильно виконують добре знайомі тестові завдання на визначення рівня розвитку мови і мислення, але роблять це чисто механічно, по пам'яті. У той же час вони не здатні використовувати ці навички у повсякденному житті. У цьому випадку визначити реальний рівень розвитку дитини також важко.

Таким чином, тестування аутичної дитини стає неефективним і не дозволяє провести точну діагностику. Набагато ефективніші методи анкетування, бесіди з батьками, спостереження за дитиною, використання опитувальників, що дозволяють здійснити збір інформації, необхідної для проведення подальшої корекційної роботи.

Необхідність використання спеціальних корекційних програм, методів і прийомів навчання також пов'язана з особливостями розвитку дітей з аутизмом.

3. Спеціальна організація навколишнього середовища, що сприяє кращому усвідомленню дитиною явищ і подій навколишнього світу, поліпшенню поведінки, найбільш успішному засвоєнню навичок, необхідних для соціальної адаптації.

4. Розробка і впровадження спеціальних корекційно-розвивальних програм, адаптованих під особливості дітей з розладами аутичного спектру і спрямованих на навчання дитини "переносу" придбаних на заняттях навичок в умови повсякденного життя.

5. Підбір в процесі психолого-медико-педагогічної корекції індивідуальних для кожної дитини навчальних стратегій і прийомів, в залежності від його інтересів і рівня розвитку; використання індивідуальної форми корекційної роботи з поступовою інтеграцією дитини в малу групу.

Реалізація подібних умов і вимог на даний момент можлива тільки в тому випадку, якщо корекційну роботу проводять навчені фахівці спільно з батьками.

Діти з розладами аутичного спектру

Аутизм – захворювання, пов'язане з порушенням соціальної адаптації людини, мовної функції, психічного розвитку. При ранній діагностиці аутизму у дітей лікування може мати помітні результати, і головна спрямованість терапії – навчання і соціалізація дитини. Своєчасне діагностування та корекція аутизму стає в першу чергу завданням батьків.

Серед можливих стимулів для виникнення аутизму називають такі:

• генні модифікації;

• органічні ураження ЦНС (енцефаліт, аномальний розвиток відділів мозку);

• вплив вірусних і бактеріальних інфекцій;

• хімічний вплив на організм матері в період вагітності.

Чи дійсно перераховані чинники можуть бути причиною аутизму у дітей, до кінця не виявлено. Але ясно, що при спадковій схильності до цього захворювання будь-який серйозний вплив на дитину може привести до аутизму.

Ознаки та симптоми аутизму у дітей

Щоб вчасно розпізнати аутизм у дитини, потрібно уважно спостерігати за його поведінкою, фіксувати нетипові для дітей того ж віку прояви. Звичайно, це завдання стоїть перш за все перед батьками.

У широкому сенсі аутизм – це група захворювань, що мають деякі загальні симптоми (розлади аутичного спектру). Особливо явно вони виявляються, коли дитина досягає віку півтора-двох років. Ось вони:

Порушення мовлення. Частина дітей-аутистів не розмовляє зовсім, інші сильно відстають від своїх однолітків в мовному розвитку. Діти у віці до 12 місяців не гулять, можуть видавати одні й ті ж звуки, в 2 роки у них вкрай бідний словниковий запас (близько 15 слів), до 3 років вони майже не здатні комбінувати слова. Зате діти-аутисти можуть повторювати почуті десь слова і фрази подібно еху, придумувати власні слова (неологізми), при цьому багато хто не користуються мовленням для спілкування. Діти говорять про себе в третій особі, не використовують звернень і особових займенників.

Відсутність емоційного контакту з людьми, в першу чергу з батьками. Малюки, які страждають аутизмом, не дивляться людям в очі, не тягнуться до батьків на руки, не посміхаються. Вони часто чинять опір спробам батьків взяти їх на руки, приголубити. По поведінці такі діти схожі на глухих або сліпих: вони не відрізняють батьків від інших людей, не помічають, що до них хтось звертається.

Проблеми в соціалізації. Перебуваючи серед інших, дитина з аутизмом відчуває сильний дискомфорт, з роками – тривогу. «Діти дощу» можуть втекти і сховатися, якщо хтось активно звертається до них. Вони не вміють грати з однолітками, не можуть побудувати дружні відносини, тому що не розуміють емоцій інших людей, правила ігор. Також віддають перевагу усамітненню, яке захищає їх від сильних переживань з приводу невміння спілкуватися.

Напади агресії. Будь-який розлад, невдача може викликати у дитини спалах гніву, спровокувати істерику, фізичну атаку. Агресія у дітей може бути спрямована на інших і на самих себе, останнє зафіксовано у 30% хворих.

Слабкий інтерес до іграшок. Дитина з аутизмом не знає, як потрібно грати різними предметами, машинами, ляльками. Такі діти зазвичай не здатні на символічні дії, тобто не можуть уявити одні предмети за допомогою інших через погано розвинуте абстрактне мислення. Наприклад, якщо мама попросить зробити їй чай в іграшковому посуді, дитина не стане помішувати ложкою в порожній чашці, або не зможе замінити ложку паличкою, він може лише повторювати чиїсь дії, побачене і почуте. Прояв аутизму у дітей – це ще і нестандартне використання іграшок: наприклад, дитина не катає машинку, а годинами крутить її колесо. Інший варіант – прихильність тільки до однієї іграшки або її частини, до одних і тих же дрібних предметів.

Стереотипність поведінки, страх змін. Діти з аутизмом схильні здійснювати одні й ті ж дії протягом тривалого часу: повторювати одне і те ж слово, бігати по колу, розгойдуватися з боку в бік, дивитися на рухи об'єктів, вертіти щось і т.д. Для них характерна компульсивна поведінка, тобто прихильність до певних правил, розпорядку. Якщо цей розпорядок порушується, вони сильно переживають, чинять опір, впадають в агресію. Така реакція може бути як при переїзді в іншу квартиру, так і якщо хтось переставив іграшки на полиці.

Кожен випадок індивідуальний: дитячий аутизм може мати всі перераховані симптоми, а може проявлятися лише деякими особливостями поведінки й мовленням. Є більш легкі форми захворювання, при яких дитина закінчує школу, працює, створює сім'ю.

Рекомендаціїї педагогам, які навчають дітей з
розладами аутичного спектру

Учню слід надати:

üстабільність та передбачуваність планів дня в школі, плану конкретного уроку або заняття на рівні, зрозумілім для дитини;

üдопомогу в орієнтації у просторі школи: наприклад: маркування приміщень в зрозумілому для учня, складання плану школи;

üпопередження про зміни, наприклад, про заміну, скорочення уроків або відвідування;

üвизначення тривалості активності, наприклад, шляхом
визначення кількості завдань, або через звуковий сигнал;

üпідготовка додаткових завдань або іншого заходу в ситуації, коли учень з аутизмом закінчить роботу раніше, ніж його
однокласники;

üсенсорний комфорт;

üідеальне місце у класі (наприклад, подалі від вікна, в першому ряду, так, щоб легше було йому зосередити увагу на вчителя);

üвиділення місця, в якому учень може розслабитися і
відключитися, якщо буде переважати така необхідність;

üвізуальний канал передачі інформації;

üплани у вигляді наочної інформації, зрозумілої для конкретної дитини (наприклад: конкретні предмети, що позначають дані активності, через фотографії, малюнки, піктограми або етикетки з написами);

üпідготовка фотографій, схем, діаграм, таблиць, дослідів, які б якомога повніше ілюстрували і впорядкували б інформацію, що міститься в тексті автора підручника;

üпідтримка усних команд представленням їх у візуальний/зоровий, в залежності від рівня розуміння учня, наприклад, записуючи рядки на аркуші, показ піктограми, або фотографії;

üконтрольований спосіб говорити;

üзверніть увагу на те, що команда направлена до всього класу була отримана учнем з аутизмом, і, якщо це необхідно, направляючи її також індивідуально для нього;

üпередача інформації – “не заливати потоком слів”, робіть
перерви між фразами, щоб у дитини був час на обробку інформації;

üпісля завдання, питання, команди, дати час дитині на реакцію;

üформування команд прямо, задавати конкретне питання;

üпитання без можливостей для вибору, наприклад, замість: “Що ти хочеш тепер робити?” – це: “ Ви хочете зараз читати чи писати?”;

üнизька гучність мовлення, особливо при дітях з підвищеною чутливістю слуху;

üпідтримка самостійної роботи;

üподання завдання ясно для дитини, розбити його на більш дрібні етапи;

üіноді знизити складність задачі або її вкорочення;

üтакож можна надати дитині чи зробити разом з нею план
виконання завдання,

üчітко визначити, коли кінець завдання;

üпосилення мотивації у процесі навчання і самооцінки:

üвикористання інтересів дитини і улюблених форм роботи в
процесі навчання новим навичкам;

üрозробка системи заохочень, особливо при більш складних завданнях чи мало цікавих для дитини;

üоцінки не завжди мотивують дитину з аутизмом;

üстворення ситуацій, в яких дитина буде мати поштовх до успіху, використання спеціальних здібностей дитини та її інтересів;

üдозвіл учню на застосування власних методів для рішення
завдань (попросити його про їх демонстрацію, пояснення);

üпідтримка учня у встановленні і підтримці відносин з однолітками – учень з аутизмом може мати великі труднощі з початком розмови, підставою дружби, варто підтримати його в діях, якщо він висловлює бажання брати участь у житті класу.

Важливим є співпраця з батьками дитини. Обмін інформацією між батьками і вчителем є важливим елементом в процесі терапії та освіти дитини з розладом аутичного спектру.

Важливим є також співпраця зі спеціалістами, які мають заняття з дитиною в школі і спеціалізованими організаціями, в яких проведена терапія.

Як перевіряти знання учня з розладом аутичного спектру?

Ось декілька порад:

Øзробіть тест адаптований для конкретної дитини;

Øвізьміть до уваги роботу дитини, його орієнтири, інтелектуальні
здібності, його рівень та спосіб спілкування, його концентрації уваги;

Øпам’ятайте, що ви дійсно перевіряєте: чи вміння писати тест або знання;

Øвикористовуйте форму тесту, а не форму опису;

Øскладіть тест з використанням матеріалів і візуального контенту, мультимедійного;

Øякщо потрібно задайте додаткові питання та/або питання
допоміжні;

Øпідготуйте письмовий, а не усний тест;

Øвізьміть на тест і оцінку дитини більше часу;

Øне кричіть на дитину;

Øчастину навичок, перевірте в іншій ситуації, якщо це доцільно;

Øбудьте люб’язними до дитини.

Велику допомогу вам можуть надати маленькі пам'ятки з
описанням особливостей дітей з розладами аутичного спектру, для
різних співробітників школи: медсестри, охоронця, працівника
їдальні, прибиральника. В таких пам’ятках може бути дуже коротко
представлена інформація про основні труднощі, які учні з РАС
можуть відчувати в школі, і дано опис простих кроків, виконуючи які співробітники школи зможуть допомогти цим учням.

Наприклад, пам'ятки можуть містити наступну інформацію:

• Діти з розладом аутичного спектру соціально вразливі, і тому вони можуть стати об'єктом цькування і знущань. Якщо ви стали свідком таких ситуацій, повідомте про це вчителя.

• Діти з РАС можуть реагувати на деякі ситуації дивним або
невідповідним чином. Пам'ятайте, що у дитини можуть бути
труднощі в спілкуванні, треба докласти всіх зусиль, щоб розібратися в ситуації до кінця, перш ніж виносити думку про поведінку дитини.

• Будьте прикладом правильної соціальної поведінки для дитини з РАС, так само, як і для його однолітків. Вітайте його по імені, підтримуйте розмову, коли це можливо.

• Будьте в курсі соціальних і комунікативних проблем дітей з РАС, які можуть заважати спілкуванню з ними. Будьте готові чекати відповіді, неважливо, чи буде ця відповідь словом, жестом або карткою.

• При спілкуванні з дитиною намагайтеся свої прохання виражати в позитивній формі. Використовуйте короткі, прості фрази.

• Якщо у вас виникли труднощі зі спілкуванням або поведінкою
дитиною з РАС, зверніться до педагогів школи за допомогою.

Створення умов для відповідного безперешкодного навчання та розвитку дитини

Оптимальне навчання і розвиток дитини з аутизмом передбачає створення спеціальних умов для зменшення для неї стресогенності навколишнього середовища.

Створення сприятливих умов для дитини з аутизмом передбачає визначення певних зон для діяльності та їх меж за допомогою певних візуальних опор, щоб зробити середовище зрозумілим, керованим і сприяти увазі та глибшому розумінню завдання.

За умови планування простору рекомендують врахувати його функціональність і відповідно передбачати різні зони, такі як:

–– навчальна (організація навчальних занять і предметно-практичної діяльності);

–– ігрова (організація ігор і проведення занять з розвитку рухів);

–– «жива природа» (організація спостережень за рослинами, тваринами);

–– релаксаційна (місце відпочинку і усамітнення дитини).

Навчальне приміщення тісно пов’язане з предметними ресурсами і передбачає для кожної зони наявність специфічних предметних ресурсів: навчальна зона – посібники, дидактичні матеріали, необхідне приладдя; ігрова зона – ігровий матеріал.

Діти, які страждають на розлади аутичного спектру, найкраще навчаються, дотримуючись сталого розпорядку. Це також пов'язано з необхідністю стабільного оточення й послідовності в діях. Необхідно встановити для дитини розпорядок, відвести певний час для прийому їжі, навчання та сну. Намагатися звести відхилення від встановленого графіка до мінімуму. Якщо зміни в розпорядку неминучі, підготувати дитину до цього заздалегідь.

Створення високоорганізованого простору робить довкілля для аутичної дитини чітким, впорядкованим та передбачуваним. На початку введення такого зонування відбувається домовленість з дітьми щодо кожної ділянки простору, адже дітям важливо знати, що відбуватиметься в тому чи іншому місці. Чітка структурованість зовнішнього простору навчає дітей з аутизмом дотримуватись правил визначеної поведінки, формує звички виконувати певні види діяльності.

Дітям з розладом аутичного спектру необхідне структурування різних сфер життєдіяльності (навчання, побут, дозвілля), дозоване навантаження, візуальна підтримка, візуалізовані графіки та правила, що регулюють відносини з навколишнім середовищем, адаптацію навчальних підходів (використання навчальних завдань різного рівня складності, збільшення часу на виконання завдань, зміна темпу занять, чергування видів діяльності) та навчальних посібників, наочних та інших матеріалів, застосування додаткових способів подання матеріалу (дублювання усного завдання письмовим), модифікацію навчальних завдань (часткові зміни у змісті та обсязі завдань).

Позитивні зміни в поведінці дитини з розладом аутичного спектру – довгий процес, тому необхідно намагатися помічати маленькі кроки дитини на цьому шляху. Хвалити її, коли вона добре поводиться або набуває нової навички. Чітко говорити про те, за що хвалите дитину. Шукати нові способи відзначити її позитивну поведінку: придумати для неї яку-небудь символічну нагороду або дозволити пограти з улюбленою іграшкою.

Методи додаткової комунікації з мовленнєвими та не мовленнєвими дітьми

Ефективне спілкування з людиною, яка має порушення мовлення, відбувається тоді, коли вона розуміє, що їй хочуть повідомити, та самостійно може висловити власні думки. Передати інформацію можна різними способами. Уже кілька десятиліть для розвитку мовлення та навичок спілкування успішно застосовують засоби альтернативної комунікації: картинки, піктограми, жести, шрифт Брайля, пристрої, що генерують мовлення тощо.

Ми зустрічаємося з засобами альтернативної комунікації чи не щодня, але не всі знають, що це таке. У супермаркетах, кінотеатрах, на вулиці ми бачимо зображення-піктограми і без додаткових пояснень розуміємо їхнє значення: знаки «Вихід», «Не шуміти», «Вимкнути телефон».

Працюючи з дитиною, яка має розлади аутичного спектру, використовуємо візуальний розклад. Використання візуального розкладу на заняттях та протягом дня є дуже важливим для дітей з аутизмом. Він допомагає дитині розуміти що буде далі та підказує послідовність дій. Візуальний розклад запобігає проявам небажаної поведінки та робить заняття більш структурованим та плідним. Наприклад, такі картки можна використовувати для візуального розкладу у своїй роботі.

У дітей з аутизмом, окрім основних специфічних особливостей фізіологічного та психологічного розвитку, порушується можливість здійснювати мовленнєву діяльність. Вони страждають від власної нездатності налагодити соціальну взаємодію, підтримувати контакт з людиною без явного психологічного дискомфорту, для них характерні труднощі сприймання інформації і розуміння ситуації спілкування. Такі перешкоди можуть бути наслідком відсутності самої потреби у спілкуванні, або посилене прагнення уникати контактів.

Зв'язок з дитиною, яка страждає на розлад аутичного спектру, встановити складно. Але якщо не розмовляти або навіть не торкатися до дитини, з нею можна встановити спілкування за допомогою інших способів. Спілкування відбувається, коли ви дивитеся на дитину, коли змінюєте тон голосу або використовує мову тіла. Те, як ви торкаєтеся до малюка – важливий спосіб комунікації, навіть якщо він не говорить. Потрібно тільки вивчити мову, за допомогою якої малюк спілкується з вами.

Звертайте увагу на невербальні сигнали. Проявивши достатньо уваги, ви зможете помітити невербальні сигнали, які посилає дитина. Звертайте увагу на відтворені нею звуки, вираз обличчя, жести, які вона використовує для позначення втоми, голоду або інших потреб.

Дізнайтеся, що викликає в дитини напади істерики. Коли вас не розуміють або ігнорують, ви непокоїтеся. Те ж саме відбувається і з дітьми, які страждають на розлади аутичного спектру. Причина поганої поведінки дитини часто буває в тому, що ви не помічаєте її невербальних сигналів. Напади істерики – це її спосіб спілкуватися, переживати фрустрацію й залучати вашу увагу.

Приділяйте час розвагам. Діти, які страждають на розлади аутичного спектру, в першу чергу діти. І їм, і батькам більше необхідні повноцінне життя, ніж лікування. Обов'язково плануйте час для ігор. Подумайте, що змушує дитину посміхатися або сміятися й робить більш відкритою. Придумайте спільні заняття, які подарують радість вам обом. Імовірно, дитині сподобаються заняття, в яких вона не буде бачити лікування або навчання. У спільних заняттях, що приносять позитивні емоції, є маса переваг. Гра – це основна частина навчання дітей, при цьому вона не завдає труднощів.

Звертайте увагу на сенсорну чутливість дитини. Багато дітей з аутизмом чутливі до світла, звуків, смаків, дотику й запахів. Деякі діти, навпаки, недостатньо чутливі до сенсорних стимулів. З'ясуйте, які погляди, звуки, запахи, рухи або тактильні відчуття викликають у дитини погану поведінку, а які – позитивну. Що викликає стрес у дитини? Що її заспокоює, дратує, радує? Якщо ви зрозумієте, що впливає на малюка найсильніше – ви зможете краще справлятися з проблемами, запобігати складним ситуаціям і формувати позитивний досвід.

У наш час наукові дослідження довели, що прискорює розвиток мовлення у дітей з аутизмом застосування засобів візуалізації мови, проте слід мати на увазі, що частина дітей з аутизмом ніколи не буде мати повноцінного мовлення і для них методики альтернативного спілкування є чи не єдиним шансом на встановлення певної змістовної комунікації. Одним із найпростіших засобів альтернативної комунікації є PECS.

PECS – комунікативна система обміну картинками (Picture Exchange Communication System – PECS) – форма допоміжної альтернативної комунікації. Використовується як допоміжний засіб для комунікації у дітей з аутизмом та іншими порушеннями розвитку. PECS використовується особами різних вікових категорій, від дошкільників до дорослих, що мають мовленнєво-комунікативні, когнітивні та моторні труднощі. Її застосування не вимагає складних та (або) дорогих матеріалів, оскільки використовуються друковані символьні, фотографічні, мальовані картки. PECS розпочинається з навчання учня віддавати педагогові (партнерові по комунікації) картку із зображенням бажаного предмета, а, натомість отримувати сам предмет, який і є винагородою. Після засвоєння кроку спонтанного обміну картинки на бажаний предмет, PECS навчає розрізняти символи та конструювати прості речення. Пізніше учень оволодіє навичками застосовувати PECS для відповідей на запитання та коментаріїв.

Жестова мова (American Sign Language – ASL, Українська Жестова Мова – УЖМ) – різновид мови, що використовує замість акустичних сигналів, візуальні (рухи руками, тілом, міміку), що допомагають висловити свою думку промовцеві. Для дітей з розладами аутичного спектра жестове мовлення зазвичай використовується в рамках підходу тотальної комунікації– одночасної комбінації жестів та мовлення.

Таким чином, дитині з аутизмом пропонується цілісна мовленнєва модель, за якою інформація подається в двох модальностях одночасно й синхронно, тим самим підкреслюється смисл ключових слів та покращується розуміння мовлення, адже при використанні жестів мимовільно уповільнюється усне мовлення.

Одним із ефективних способів, який дозволяє задовільнити потребу не мовленнєвої дитини у спілкуванні є метод піктограм.

Піктограми (картинки-символи) відносяться до невербальних засобів спілкування, але можуть використовуватися в наступних якостях:

–– як засіб тимчасового спілкування, коли дитина ще не говорить, але у перспективі може оволодіти звуковим мовленням;

–– як засіб постійного спілкування, для дитини нездатної в майбутньому розмовляти;

–– як засіб полегшуючий розвиток спілкування, мовлення, когнітивних функцій(символізація, формування елементарних уявлень і понять);

–– як підготовчий етап до засвоєння письма і читання у дитини з проблемами розвитку.

Використання піктограм дає позитивні результати у розвитку мовлення та соціалізації дитини із РАС.

Проводять роботу за наступними етапими:

1. Ознайомлення дитини зі знаком-символом і уточнення його розуміння. Ознайомлення дитини із знаком-символом. Ідентифікація символу (показуємо дитині піктограми, пропонуємо пізнати їх і співвіднести з реальним предметом чи його реалістичним зображенням на картині). Вибір потрібної піктограми з ряду інших (з декількох піктограм дитина повинна вибрати ту, яку назвав дорослий).

Вибір такої ж піктограми серед певної безлічі інших.

Конструювання фрази з допомогою піктограм (дитина вибирає і показує піктограми в тій послідовності, в якій вимовляються слова, щоб отримати потрібну фразу)

2. Алгоритм встановлення зв’язку між зображеннями предметів та їх функцій.

Скласти з піктограм пару (пропонуємо дитині з’єднати стрілкою піктограму, яка зображає предмет, з піктограмою, яка зображає дію з цим предметом: напр., машинка — гратися; печиво — їсти; або показати дитині дію і попросити з’єднати з предметом: слухати — вуха; пити — сік ).

Вибрати ті, які відносяться до однієї тематичної групи.

Диференціювати зайву піктограму.

Знайти і виправити помилку у фразі (з декількох піктограм вибрати потрібну).

3. Послідовність логічного конструювання фрази шляхом самостійного вибору необхідного символу.

Скласти з піктограм виголошену дорослим фразу.

Підібрати групу піктограм за заданою ознакою.

Скласти логічні ланцюжки.

Ці методики альтернативного спілкування важливо поєднувати з озвученням слів/фраз і якомога частіше переходити на вербальну мову, зменшуючи при цьому частку візуальної інформації, тобто переходити у більш «класичне» мовне середовище. Проте не для всіх дітей це буде можливим з огляду на наявні труднощі обробки аудіальної інформації та можливе ураження центрів мови. Для частини дітей такий перехід буде неможливим і їхня здатність спілкуватися з оточенням усе життя може залежати від застосування альтернативних візуальних систем спілкування.

Водночас в роботі над розвитком експресивного мовлення, важливою є співпраця логопедів, педагогів та батьків, яка спрямована на те, щоб допомогти дитині розуміти мову та розуміти світ загалом. Окрім класичних методик спеціальної педагогіки, дітям з РАС треба забезпечити максимально впорядковане, структуроване середовище життя. Згадаймо, світ для дитини з РАС є непередбачуваним, мінливим, незрозумілим і це може викликати тривогу та бажання ізолюватися у власну маленьку «нішу». Але зважаючи на соціальні перспективи дитини слід постійно інтегрувати в цю «структурованність» невеликі зміни, бо важливо не тільки зробити світ для дитини передбачуваним і зрозумілим, важливо також допомогти дитині толерувати його мінливість.

Знову ж таки, з огляду на те, що в дітей з РАС часто домінує візуальний спосіб сприйняття інформації, для подання їм інструкцій часто використовують візуальні, символічні системи. Так, для прикладу, класичним є використання візуальних систем подання розпорядку дня, де за допомогою фотографій чи картинок передано, що за чим дитина буде робити. Так само дитині можуть давати вказівки за допомогою карток, на яких намальоване завдання і т.п.

Важливо пам’ятати, що основними вимогами у роботі з дитиною із РАС за будь-якою методикою розвитку мовлення є:

• чітка вказівка,

• повільна,

• зрозуміла/однозначна, (не вживаємо метафор та неоднозначних фраз – діти з аутизмом мову сприймають надто буквально).

Підсумовуючи, зазначимо, що у кожної з систем допоміжної альтернативної комунікації є свої слабкі і сильні сторони. Так, впровадження жестової мови майже не потребує виготовлення навчальних матеріалів, але передбачає, що коло спілкування може бути обмежене колом осіб, що також володіють мовою жестів. Система обміну картинками вимагає більших затрат на матеріали, проте її символи легко «читаються» пересічною, але готовою до спілкування людиною і, окрім того, PECS навчає ініціювати комунікацію, що особливо важливо для осіб з аутизмом. І, насамкінець, вважаємо за необхідне ще раз наголосити, що можливість допомоги у розвиткові комунікативно-мовленнєвих навичок дітей з розладами аутичного спектра існує. Це, а також організація навчального середовища й впорядкування активності учнів з РАС за допомогою методів структурованого навчання, може значною мірою спростити їх навчання. А альтернативні методи комунікації, як от жестова мова, комунікативна система обміну картинками, соціальні історії є тими допоміжними знаряддями спеціальної педагогіки, які витримали випробування дослідженнями щодо їх ефективності в ситуації соціальної взаємодії при навчанні дітей з розладами аутичного спектра.