Рослинні символи України
РОЗДІЛ 1. Священні символи.
РОЗДІЛ 2. Український віночок, як народний оберіг.
РОЗДІЛ 3. Мотиви-символи українських орнаментів.
РОЗДІЛ 4. Прислів’я, приказки і загадки про рослини.
РОЗДІЛ 1
Священні символи
У кожного народу є свої святині, свої символи, опоетизовані образи дерев, квітів. В Україні – верба і калина, тополя, дуб… Вони віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу,засвідчують любов до рідної землі. Ці дерева-символи незримо присутні в українському фольклорі, звичаях, обрядах, повір’ях українського народу; що вони супроводжують усе життя людини – від колиски і до останніх днів.
Найбільше шанували в Україні калину. Не було такої хати, коло якої б вона не росла, взимку її ягоди клали між шибками Дівчата цвітом калини прикрашали коси. Достиглі кетяги розвішували попід стріхами, і вони червоніли, мов намисто. На всій планеті відомо понад 200 видів калини. Наруга над калиною вкривала людину ганьбою. «Не ламай ніколи, друже, цвіту із калини, бо вона – шматочок серця неньки України».
Калина — символ душевної краси, радості, щасливого подружнього життя, свято Коляди, Різдва світу. Досі існує повір'я; якщо вирізати з калини сопілку, то в сім'ї з'явиться продовжувач роду — син. Про калину поети складали безліч віршів і пісень. Леся Українка написала вірш «Калина», після похорону свого коханого Сергія Мержинського. «Чия то могила в полі при дорозі,що над нею калинонька цвіте на морозі?»…
Дуже любив калину Т.Шевченко. У своїх творах він згадував її 265 разів. У Кирилівці, де колись стояла хата Шевченків, росте величезний кущ калини. «Зацвіла в долині, червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина».
Отож, так багато знаючи про калину й щоразу відкриваючи її досі невідомі корисні властивості, подбаймо, щоб вона була не лише пісенним, а й живим символом України. Бо калини, б'ють на сполох захисники природи, сьогодні, якщо так можна висловитися, таки більше в «піснях», аніж у наших садах, на узліссях та берегах водойм: вона ризикує поповнити сторінки Червоної книги.
В Україні здавна вважають вербу і калину священними: «Без верби й калини нема України». Верба – поетичний символ дівчини або заміжньої жінки. Похилене вербове гілля символізує смуток чи жаль, нещасливе кохання. Верба одвічно шанувалася в Україні, залишалася в обряді Вербної неділі. Окрім верби, садили в Україні також липу, що присвячувалася матері-Воді, дуб символізував Перуна й Сонце, береза присвячувалася Ладі, клен — Палелю.
Ранні християни вважали її нечистою, бо з неї, за Святим Письмом, були зроблені цвяхи для хреста, на якому розіп'яли Ісуса. Проте в народному уявленні верба — символ не тільки космічного океану, але й надзвичайної життєздатності: вона росте без особливих на те умов, гілка без коріння приживається в будь-якому ґрунті. Цвітіння верби — потрійне свято, адже і природа святкує початок весни, і людина радіє першим «котикам», і бджола бере перший мед. Відварами вербового гілля знахарі лікували князівським дружинникам рани; шанували її й запорозькі козаки за властивість «склеювати рани».
Перебуваючи на засланні, у пустелі біля Каспійського моря, Шевченко посадив вербову гілку. Поливав, доглядав – і виросла вона йому на втіху. Росте верба і досі, казахи її цінують і оберігають.
Про те, що дуб – усім деревам дерево, наші пращури знали з давніх-давен. Лише на 25 році життя з’являються на ньому зелені квіточки, а за ними – жолуді. У силу входить, як проживе 100 років. Під Чигирином росте дуб Максима Залізняка, йому вже 1000 років. Особливою пошаною користувалися дуби, які Перун позначив своєю міткою-блискавкою. Є письмові свідчення візантійських істориків, що в Х столітті на острові Хортиця ріс величезний дуб, який мав особливе пошанування від наших предків-язичників. Тут лунав козацький регіт, коли запорожці писали листа турецькому султанові, збирав військо Б.Хмельницький. Дуб був свідком руйнування Січі, бачив арешт останнього кошового – Петра Калнишевського. До цього дуба приносили в жертву півнів, шматки хліба, м’яса, «і що має кожний, як того вимагає від нього звичай». Довкола дуба відбувалися ігри, що супроводжувалися обрядовими піснями. Цей обряд символізував розквіт природи, початок літа. Оспіваний у народних думах та піснях дуб був символом молодого козака. «Чом дуб не зелений? Лист хмара прибила. Козак невеселий – лихая година».
У весільних побажаннях дуб є символом подружнього життя, незламної сили, могутності, довголіття. «Дарую два дубочки, щоб жили в парі, як голубочки». Коли посадити два жолуді, у сім’ї народиться син. Дуб є оберегом від нечистої сили.
Нині на Рівненщині в урочищі Юзефине є дуб, якому понад 1300 років. Опалений блискавицями, овіяний вітрами віків, цей велетень ще плодоносить. На Полтавщині є дуб, якому 600 років. Під ним часто відпочивав Т.Г.Шевченко. тут і написав поеми «Невільник», «Єретик». Сковорода в останні дні життя знайшов сили викопати під дубом могилу для себе, в якій і був похований.
Тополя – символ красивої стрункої дівчини та заручення, символ рідної землі. «А якщо впадеш ти на чужому полі, прийдуть з України верби і тополі», - відомі слова В.Симоненка. Широко відомий казковий мотив обернення дівчини в тополю. Його використав Шевченко у своїй баладі «Тополя». В образі тополі з великою художньою силою втілено ідею невмирущості справжнього кохання, краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів.
Яблуня відома в Україні не менше. З незапам'ятних часів вона була поширена по всій Україні. Яблуко стало символом кохання і родючості.
Ясен — чоловіче дерево, з нього робили оздоблення воїнів ще за скіфської доби. Ясен вважався символом війни: якщо ворогові присилали гілку ясена, це означало початок війни або попередження.
Явір в Україні вважався символом смутку, його садять на могилі вбитого козака, розлучених закоханих: «Посадили над козаком явір та ялину, а в головах у дівчини — червону калину».
Терен відомий в Україні понад дві тисячі років. Завдяки своїм колючкам терен здобув славу доброго захисника садиб у давнину — до двору, обсадженого терном, не міг пробратися дикий звір. Пізніше стали вважати, що терен захищає від нечистої сили. Одна з порід терну — диктам — отримала назву неопалимої купини. В Україні з неопалимою купиною пов'язаний образ Богині-Матері, а по прийняттю християнства — Діви Марії; образ незнищенної квітки життя.
Береза завдяки своїй білій корі стала символом чистоти, дівочої ніжності. Вона також вважалася оберегом від злих духів, тому її часто садили біля хати, щоб милувала око і захищала садибу.
Чебрець — українське «євшан-зілля». Для українця ця рослина є символом Батьківщини, її брали з собою, від'їжджаючи на чужину, як згадку про рідний край. Чебрець був однією з трав, які застосовувалися в богослужінні ще за трипільської доби. Подекуди в Україні досі під час церковних служб використовують підкурювання чебрецем і вважають, що це забезпечить добробут родині. У східних районах України чебрець ще називають «богородицькою травою».
Валеріана,відома під назвою одолян, або оголень - трава. Її навіть вирощували у квітниках, щоб уберегти свій дім і сім'ю від усякої напасті. Вважають також, що валеріана рятує від «суму». Є рослини, які особливо дорогі серцю кожного українця. Одна з таких рослин – барвінок. Його листя зелене і морозної зимової,і спекотної літньої пори. З давніх-давен вважалося, що той, хто посадить барвінок у себе на подвір’ї, обов’язково дочекається щастя. Він символізує молодість, кохання та шлюб. У народі кажуть, що ця рослина квітне на щастя, а в’яне на горе.
Рослинний світ України невимовно багатий. Кожна травинка, стеблинка, листочок і квіточка є неповторними. Це символи українського народу. Це наше багатство, гордість, адже саме з народознавства утворюється культура нашого народу. Чим більше пульсуватимуть незамулені джерела народної пам’яті, тим повноводніше буде річище духовних витоків.
РОЗДІЛ 2
Український віночок, як народний оберіг
Український віночок – не просто краса, а й оберіг, «знахар душі», бо в ньому є така дивна сила, що болі знімає, волосся береже. Впліталося до віночка багато квітів: вишні, ружі, калини, безсмертника, деревію, незабудки,чорнобривців, любистку, волошок, ромашок. І всі ці квіти мали певну народну символіку.
Цвіт вишні та яблуні – символ материнської любові. Безсмертник дарує здоров’я нашому роду людському. Барвінок – символ вічності й постійності, символ життя. Калина – символ краси та дівочої вроди. Любисток та волошки – символ людської відданості, уміння бути корисним.
А ромашка у віночку наймолодша за своїм віком,її вплели у вінок люди коли переконалися,що вона приносить не лише здоров’я, але й доброту і ніжність. Переплітають із батіжком хмелю – символом гнучкості та розуму.
Цвіт маку долучають у вінок лише ті дівчата, у чиїх родинах хтось загинув у боротьбі із ворогами. До того ж мак є символом печалі й туги. Адоніс весняний — кохання, акація жовта і біла — платонічне кохання, апельсиновий цвіт — невинність, айстра — сум, бальзамін білий — невпевненість, бальзамін червоний — нетерпіння,барбарис — відмова, нескромність, барвінок — солодкий спогад, берізка польова — смиренність, покірність, берізка триколірна — кокетство, бузок — перші тривоги кохання,бук (гілка) — велич, верба плакуча — сльози, сум, вербена — незлобливість, верес — самотність, вероніка — вірність, виноградна лоза — життя і насолода,гвоздика жовта — вболівання, гвоздика польова — добровільна відмова, гвоздика червона — палке кохання, пристрасть, герань — примха, гіацинт — забава, жарт, глід — надія,горицвіт — смутний спогад,горобинова гілка — підлеглість, послух, гранатова квітка — щира дружба, дзвоники лісові — постійність, дурман — облудна чарівність, жасмин — люб'язність, жовтець — побачення, жоржина — вдячність.
Віночок – плетене коло із квітів, листя, гілок. Є вінок лавровий – символ перемоги. Весільний віночок створений із квітів м’яти,червоної калини, таїв у собі магічну силу кохання. Головний убір – що нагадує сонце, захистить молодий організм від різних хвороб, згубного ока й недоброго духу. Купальський вінок – символізує молодість і кохання, може визначити долю. Кожна рослинка у віночку мала не лише лікувальні властивості, а й стали рослинними символами України.
За традицією дівчата починали носити віночки з 3 років. Кожна квіточка лікувала дитину, чорнобривці допомагали позбутися головного болю, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала, потім доплітався безсмертник, листочки яблуні. У центрі вінка для 7-річних дівчаток було гроно калини – символ краси дівочої, незабудки – «Я належу до тебе, роде мій!». З фіалок носили дівчата, яким виповнювалося 14-15 років. мак і волошки в українському віночку з’явилися лише у ХУІ – ХУІІ ст. То були палкі часи боротьби українського народу за незалежність. кожна родина когось втратила у тій боротьбі, і розцвіла пролита кров маковою квіткою в українському віночку. Волошка слугувала символом прозріння.
Чарівний світ зеленого царства. Скільки легенд, переказів, фантастичних казок приберегли нам квіти, трави. Тож звернемось серцем до прекрасних джерел народної мудрості, не дамо замулитись і зникнути їм. І хочеться вірити, що люди почнуть дивитися іншими очима на віночок і квіточки у ньому, бо знатимуть, що то наші обереги, магічні символи України.
Знов чорнобривці зацвіли,запахла рута - м’ята,
Десь тихо бджоли загули,всміхнулась люба мати.
РОЗДІЛ 3
Мотиви-символи українських орнаментів
В житті українців-хліборобів світ рослин був найважливішим. Символіка і первинна магічна для кожного орнаментального елемента пов’язані із народною символікою рослин. Але, як у геометричному орнаменті домінують солярні(сонячні) знаки,так у рослинному найголовнішими є символи,пов’язані із Світовим деревом(«гілки», «листя», «вазон»), яке вбирає в себе силу родини,народу і є символом об’єднаності небесного і людського світів. Світове дерево поєднує в собі теперішнє,минуле і майбутнє. За його зображенням можна було дізнатися про долю родини та місце знаходження. Зображення «сосонки» символізує воду і є знаком земної рослинності, дає запліднення всьому живому, бо пов’язане з культом Змія. Мотиви «винограду» символізували родинне щастя, вірну любов і братерство. Знак «дуб» у вигляді листа чи гілки був символом Божої справедливості, давав здоров’я, довголіття, щасливе подружнє життя,був носієм чоловічої сили.
В Україні дуб вважається державним деревом. Ще один символ України – «калина» - належить до знаків Сонця, містить у собі жіночу красу і дівочу цноту, береже неперервність життя і роду українців. «Верба» - символ Води – являє собою оберіг від хвороб і зла. Дуже поширеним є використання таких рослинних символів і під час виготовлення керамічних виробів. Особливо на Галичині майстри використовують у своїх орнаментах і багатопелюсткові квіти, і трикутне листя, і грона винограду. Навіть зараз ми можемо помітити різні символічні орнаменти рослин на сучасних плитках-кахлях так і на будівельних матеріалах.
Рослинним розписом здавна був оформлений інтер’єр української хати. Стіни хат, піч,меблі і дерев’яне начиння прикрашали малюнками, на яких зображували ягідки, травинки, квіти, рослини, птахів – усе, чим втішає зір природа,чим мальовнича наша Україна. В основному такими розписами займалися майстри із Петриківки. Найвідомішими були: Тетяна Пата(1884-1976), Надія Білокінь (1893 – 1981), Параска Павленко(малювала у 100 років без окулярів). Також під час виготовлення килимів, особливо на Лівобережжі, поширений рослинний орнамент, сформований під впливом іранських традицій. На усіх виробах цього регіону переважає барвистий,часто рослинний орнамент. Кожний регіон України має свої відмінності у виборі кольорів та орнаменту вишивки. На Київщині, Полтавщині, Чернігівщині та в багатьох східних областях переважає рослинний візерунок червоного, синього та чорного кольорів. Для хлопчика вишивали на рушнику дубове листячко, щоб сильним і мужнім зростав синок. А для дівчинки слала червоними нитками грона калини, щоб розцвітала краса донечки калиною і доля її була щасливою, адже український рушник – символ долі.
РОЗДІЛ 4
Прислів’я, приказки і загадки про рослини
Прислів’я і приказки – золоті зерна мудрості народної. Багато в народі складено їх про священні символи України.
Міцний, як дуб. Дуб — дерево хороше, та плоди його свиням годяться.
Де верба, там вода. Дарма верба, що груш нема; аби зеленіла. Верба, що лугова трава, її викосиш — а вона знову виросте.
Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте. Дівчина, як калина.
Щебече,як соловейко на тополі, а кусає, як гадюка в полі.
Прийде тиждень вербовий, бери віз у дорогу дубовий.
Загадки про рослини
У лісі на пралісі висить сукня червона. (Калина)
І не дівка, а червоні стрічки носить. (Калина)
Стоїть півень на току в червоному ковпаку. (Мак)
Стоять в лузі сестрички, золотенькі очі, білі вії.(Ромашки)
Злюща, як вовчиця, гостра, як гірчиця. (Кропива)
Заглянуло до нас у віконце на зеленій ніжці сонце. (Соняшник)
Стоїть над водою з розплетеною косою.(Верба)
Зачаровує красою мати Україна, наче в лузі червоніє пишная..(Калина)
На дереві гойдається,жупан колючий має,улітку одягається,а восени скидає.(Каштан)
Сидить півень на яворі, спустив крила крива вії.(Калина)
В українському фольклорі про рослини відчувається своєрідність української душі. Наші предки не бездумно наділяли предмети магічними символічними властивостями, а прагнули пояснити і впорядкувати навколишній світ, розкрити єдність людини і природи. Тільки осмисливши минуле, пізнавши витоки своєї культури та історії, можна й чіткіше зрозуміти сьогодення й уявити майбутнє.
Список використаної літератури
Відмінник С.Ш./Усі твори. 5-12 класи – К.:Видавництво «Майстер – клас», 2008-2009. – 928 с.
Гноінська О.В./Календарні та народознавчі свята. Середня школа/ - Х.:Ранок –НТ,2006. – 176 с. – (Сценарії).
Олійник О.Б./Українська мова: Підручник для 8 – 9 кл. середньої школи – К.,»Вікторія», 1998. – 432 с.
Попова О.А./Живлюще джерело. – Донецьк:ТОВ ВКФ «БАО», 2008. – 448 с.
Солодовнікова А. М./Усі твори 5-9 класи. – Харків: «Торсінг», 2005. – 336 с.
Шелестова Л., Чиренко Н./ Народознавчі свята. – Київ.: Шк.світ, 2007. – 128 с.
Дидактичний матеріал «Моя країна – Україна».
