https://drive.google.com/file/d/1_xS0LiJxd3pgwFYr2cmhiOojJC0wZbzg/view?usp=sharing
Чому цей тягар лежить на плечах
І час змінився, а сюжет той самий?
Ми знов ідемо по кривавих шляхах,
Спитавши серцем: "Чому́ це знову з нами?"
Ця проклята історія — відлуння старих помилок,
Що світ забув, захований в пилюці.
Ми падаєм туди, де були наші пращури самі
Бо пам'ять людська ховається в брехні.
Ми забуваєм, як горіли дім і хліб,
Як було важко прадідам у горі.
Знов до влади лізуть ті, хто бачить глиб
Лиш у монетах, а не в людській долі.
Ми прагнемо прогресу, висоти,
Та не змінили внутрішньої суті.
Новий костюм вдягають вороги,
І цикли злості знов нас крутять в жмуті.
Ця проклята історія — відлуння старих помилок,
Що світ забув, захований в пилюці.
Ми падаєм туди, де були наші пращури самі
Бо пам'ять людська́ ховається в брехні́.
Та ми навчились зараз одного хоч би:
Що боротьба́ — це наша справа чиста.
Не буде цієї грьобаної скорботи,
Якщо зупиним ці руїни особисто!
Ця проклята історія — відлуння старих помилок,
Що світ забув, захований в пилюці.
Ми падаєм туди, де були наші пращури самі
Бо пам'ять людська́ ховається в брехні́.
