Плеврит – запалення плеври, що виникає як реакція плеври на патологічні зміни в сусідніх органах і тканинах, або є проявом системного захворювання. Поділяєтья на сухий і ексудативний ( випітний), інфекційний і неінфекційний.
Сухий плеврит
Сухий плеврит виникає у разі втягнення обмеженої ділянки плеври в запальний процес навколо патологічного вогнища в легенях, лімфатичних вузлах та інших сусідніх органах. Плевра має бар’єрну функцію.
ЧИННИКИ
У більшості випадків сухий плеврит є ознакою туберкульозу. Може виникати при пневмонії, абсцесі, гангрені легень, системних захворюваннях сполучної тканини, пухлинах легень, травмах грудної стінки, загальному або місцевому переохолодженні.
КЛІНІКА
Біль в грудній клітці, що підсилюється при кашлі, на висоті вдиху, полегшується при обмеженні об’єму рухів грудної клітки, через що хворий дихає поверхнево. Субфебрильна температура тіла 7-10 днів. Кашель сухий болісний. Хворий у ліжку займає вимушене положення на хворому боці. Має місце раптовий початок. Загальний стан хворого визначається перебігом основного захворювання і від приєднання фібринозного плевриту не погіршується. Пальпація іноді виявляє шум тертя плеври у зоні запалення. Натискування у цьому місці на міжреберні проміжки підсилює біль. Біль зумовлений переходом запального процесу на парієтальну плевру, передається на м’язи грудної клітки. Помірне відставання ураженої половини грудної клітки при диханні. При аускультація – шум тертя плеври на обмеженій ділянці, короткочасно. Захворювання триває 2-3 тижні і закінчується повним розсмоктуванням . При прогресуванні процесу з утворенням випоту біль зменшується, шум тертя плеври щезає. Тривалий рецидивуючий перебіг сухого плевриту свідчить на користь активного туберкульозу легень або в лімфатичних вузлах середостіння.
Випітний плеврит
Випітний плеврит може виникати вслід за фіброзним плевритом; може виникати первинно, з повільним початком. Хворіють люди молодого віку. Жінки в 1,5 раза частіше ніж чоловіки.
ЧИННИКИ
Найчастіше причиною є туберкульозна інфекція, яка підтверджується наявністю мікобактерій в ексудаті.
КЛІНІКА
Захворювання виникає поступово на тлі нерізковиражених проявів інтоксикації (загальна слабість, нічна пітливість, субфебрильна температура тіла, зниження апетиту, біль у грудях). Задишка, що поступово наростає і через 3-4 тижні досягає максимуму. Хворі займають вимушене положення в ліжку, лежать на протилежному боці ураження або з високим узголів’ям. Ціаноз губ, набухання шийних вен. Обмеження дихальних рухів на боці ураження, помірна пастозність шкіри в цих відділах. Період нагромадження ексудату супроводиться зниженням діурезу, збільшенням маси тіла. Рентгенологічно можна виявити наявність 300 мл (обстеження в прямій і боковій проекціях), а також в положенні хворого на боці ураження . За показаннями проводять томографію. Ультразвукове обстеження дозволяє відрізнити скупчення рідини (менше 100 мл) в плевральній порожнині від легеневої інфільтрації. При плевральній пункції – серозний ексудат, посів якого виявляє стерильність.
Гнійний плеврит
Гнійний плеврит (емпієма плеври) часто є ускладненням попереднього захворювання, операції, травми. Захворювання починається з підвищення температури тіла до 39-40 о С. Наростає біль на боці ураження. При обстеженні виявляють задишку, швидко прогресують явища гнійної інтоксикації. Тахікардія (100-120 ударів за 1 хв). Обмеження в диханні ураженої половини грудної клітки. Біль підсилюється при рухах, зміні положення тіла, кашлі, глибокому диханні. Перкуторні і аускультативні дані схожі на ознаки ексудативного плевриту. Хворий тяжко виділяє мокротиння. Раптове виділення великої кількості мокротиння з нападами ядухи свідчить про прорив гною з плевральної порожнини в бронхи і уворення плевробронхіальної нориці. До гнійного плевриту може вести перфорація абцесу легень в плевральну порожнину, що проявляється септичним шоком.
ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ
Лікування гострого плевриту визначається впливом на основне захворювання. Метою лікування при сухому плевриті є знеболення і прискорення розсмоктування фібрину, попередження утворення злук в плевральній порожнині. Як правило, призначають стаціонарне лікування основного захворювання (пневмонії, туберкульозу). З цією метою призначають антибіотики, протитуберкульозні засоби, часто застосовують нестероїдні протизапальні і десенсибілізуючі засоби. Використовують фізіотерапевтичні процедури. Консервативне лікування може сприяти розсмоктуванню невеликої кількості плеврального випоту. Пункція плевральної порожнини проводиться з діагностичною або лікувальною метою. Пункція може виконуватись за життєвими показаннями: при двобічному гідротораксі з вираженою задишкою; при загрозі зміщення органів середостіння. При ексудативному плевриті призначають дієту з обмеженням солі, вуглеводів, рідини. При гнійному плевриті хворий лікується у торакальному відділенні. Для надійної санації плевральної порожнини використовують аспіраційні або оперативні методи.
ПЛАН СЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ
Проблема. Задишка. Причина. Наявність рідини в плевральній порожнині і обмеження дихальної поверхні легень.
Мета. Зменшення задишки.
Втручання.
Плевральна пункція. У здорових людей у плевральній порожнині знаходиться до 50 мл рідини. При захворюванні плеври між її листками може скупчуватися значна кількість рідини, що обтяжує стан хворого і є показанням до пункції. У тому разі, коли кількість рідини невелика, проводять діагностичну плевральну пункцію для визначення характеру рідини і наявності патологічних клітин. Для діагностичної пункції зазвичай застосовують шприц об’ємом 20 мл, який з’єднують з голкою (довжина 7-10 см, діаметр 1-1,2 мм) з круто скошеним кінцем, що з’єднуються зі шприцом через гумову трубку. Медична сестра готує необхідне обладнання й інструменти, асистує лікареві, стежить за станом хворого, після закінчення процедури вимірює кількість евакуйованої рідини, відправляє пунктат на дослідження в лабораторію.
