Методи обстеження пацієнта поділяються на основні та додаткові.
1. Медсестринський процес
Медсестринський процес є основою діяльності медичних сестер. Медсестринський процес складається з 5 етапів. Кожний етап є певною стадією у розв'язанні основної проблеми - лікування пацієнта, а також тісно взаємопов'язаний з іншими етапами.
Медсестринський процес у клініці внутрішніх хвороб включає суб'єктивні та об'єктивні методи обстеження пацієнта медичною сестрою.
2. Суб'єктивні методи обстеження
До суб'єктивних методів обстеження належить розпитування, під час якого проводять збирання анамнезу хвороби та життя, паспортних даних, уточнюють проблеми пацієнта, їх деталізацію, скарги.
Розпитування
Одним із найважливіших завдань медичної сестри є оволодіння методикою розпитування пацієнтів. Бесіда з пацієнтом допомагає зрозуміти його як особистість, дізнатися про професійну діяльність, звички, уподобання, культурний рівень і соціальний стан, а також реакцію на хворобу, соціальні, сімейні проблеми тощо. Сукупність інформації, отриманої під час розпитування пацієнта, називають анамнезом, а процес отримання цих востей під час бесіди - збиранням анамнезу тощо.
Під час першого контакту з пацієнтом медична сестра знайомиться з ним, уточнює паспортні дані: прізвище, ім'я, по батькові, стать, дату народження, сiмейний стан, професію, вік, місце проживання, місце роботи, хто направив тощо.
Спілкуватися з пацієнтом треба непоспіхом, у спокійній обстановці. Медична сестра має бути терплячою й уважною. Розпитування потребує від неї такту, здатності зрозуміти переживання пацієнта, уміння знайти з ним контакт. Важливо, щоб пацієнт спочатку розповів усе, що його турбує чи пригнічує.
Скарги, проблеми пацієнта.
Скарги це неприємні відчуття, які виникають унаслідок порушення функції чи структури функціональних систем і є ознаками захворювання.
Для виявлення симптомів захворювання з'ясовують скарги пацієнта. Його розповідь про неприємні відчуття потрібно деталізувати. За наявності скарги на біль слід уточнити його локалізацію, характер початку (раптовий чи поступовий), з чим пацієнт пов'язує виникнення болю, куди він поширюється, як довго триває, чим супроводжується, що зменшує вираженість чи є біль. Наприклад, хворі на стенокардію скаржаться на напади стисного болю за грудниною, що виникає під час фізичного чи емоційного навантаження, іррадіює у ліву руку або лопатку, усувається нітрогліцерином. Сечокам'яна хвороба характеризується нападами болю у поперековій ділянці, який іррадіює вниз живота, уздовж сечоводів і супроводжується частими та болючими сечовипусканнями. Подібним чином аналізують i iншi скарги пацієнта. У хронологічній послідовності медична сестра розпитує про динаміку виникнення хвороби, частоту і тривалість, причину загострень. появу інших ознак, результати попередніх обстежень, лікування та його ефективність.
Медична сестра ставить коректнi запитання, зрозумілі для пацієнта. Обов'язково запитує, чи він не хворiв на вірусний гепатит, туберкульоз, сифіліс, про контакт з інфекційними хворими. Звертають увагу на наявність чинників ризику ВІЛ-інфекції. Потрібно закцентувати увагу на дрібницях, не вартих уваги з точки зору пацієнта, або на деталях, про які він забув.
Сімейний анамнез включає вдомості про стан здоров'я дружини (чоловіка), дітей, iнших членів сім'ї.
Алергологічний анамнез: чи не було у пацієнта алергійних реакцій на харчові продукти (яйця, полуниці, цитрусові), лікарські засоби, побутові засоби гігієни (фарби, лаки).
Генетичний анамнез передбачає з'ясування, чи не було подібних проявів захворювання у найближчих родичів.
3. Об'єктивні методи обстеження
Огляд - інформативний метод клінічного обстеження, що потребує послідовності й повноти проведення, тобто пацієнта треба оглядати від голови до п'ят. Під час огляду визначають загальний вигляд хворого, а також вигляд окремих частин тіла. Бажано проводити огляд при денному освітленні. Медична сестра має стояти спиною до джерела світла (вікно, лампа). На підставі повного обстеження пацієнта оцінюють його загальний стан. Розрізняють задовільний, середньої тяжкості, тяжкий і дуже тяжкий стан. Оцінювання загального стану пацієнта ґрунтується на комплексному оцінюванні його свідомості, рухової активності, положення в ліжку.
Положення в ліжку. Розрізняють три положення хворого в ліжку: 1-ше активне; 2-ге - пасивне; 3-тє - вимушене.
Активне - це таке положення в ліжку, яке хворий довiльно змiнює залежно від своїх потреб: лягає, сідає, поправляє подушку тощо. Пасивне - це положення, коли хворий не спроможний змінити положення свого тіла без сторонньої допомоги.
Вимушене - це таке положення тіла, якого хворий і свідомо набуває при деяких захворюваннях, щоб зменшити своє страждання.
Стан свідомості. Розрізняють такі розлади свідомості:
ступор (stupor) - стан приголомшення. Пацієнт погано орієнтується в навколишньому середовищі, на запитання із запізненням і повільно.
сопор (sopor), або заціпеніння, сплячка - стан, з якого хворого можна вивести на короткий час голосним окликом, при цьому рефлекси збережені.
кома (coma) — стан, для якого характерні повна непритомність, відсутність рефлексів і розлади життєво важливих функцій. Різновидом розладу свідомості є марення (delirare). У такому стані хворому часто ввижаються особи, предмети, яких насправді біля нього немає .
Будова тіла. Поняття про будову тіла складається з таких даних: 1) зріст; 2) вгодованість; 3) форма тіла; 4) ступінь розвитку і тонус м'язiв; 5) будова скелета. Про них можна дізнатися під час огляду хворого за допомогою вимірювання зросту, маси тіла, од грудної клітки.
Під час дослідження шкіри (її треба оглядати на всій поверхні оголеного тіла). Слід звертати увагу на колір, вологість, тургор, наявність набряків, крововиливів, висипу, рубців, стан венозної сітки, волосяного покриву тощо. Для з'ясування кольору шкіри її оглядають при денному світлі.
Під час огляду частин тіла звертають увагу на окремі з них: голову, шию, кінцівки, грудну клітку, живіт. Під час огляду голови звертають увагу на її форму, вираз обличчя хворого, форму його носа. Вираз обличчя є відображенням фізичного та психічного стану пацієнта. Наприклад, страдницький вираз обличчя свідчить про тяжкість хвороби. Під час огляду очей звертають увагу на ширину очної щілини, повіки, стан очних яблук, рогівку, зіниці. Під час огляду ротової порожнини звертають увагу на слизову оболонку, язик, стан зубів, запах із роту. Під час огляду шиї звертають увагу на стан щитоподібної залози, лімфатичних вузлів, пульсацію судин.
Оглядаючи грудну клітку, насамперед звертають увагу на її форму, стан м'яких тканин, дихальні рухи.
Огляд живота проводять у положенні хворого лежачи чи стоячи. При цьому визначають форму живота, виявляють величину, рухливість передньої черевної стінки, наявність патологічних випинань.
Під час огляду суглобів звертають увагу на їхню форму, амплітуду рухів, стан шкіри на суглобах, стан вен.
Такі об'єктивні методи обстеження, як пальпація, перкусія, аускультація, здійснює лікар. Але палапацію лімфатичних вузлів, нижніх кінцівок на предмет виявлення набряків може здійснювати і медична сестра.
Пальпація Одним з основних методів об'єктивного обстеження хворого є пальпація, під час якої визначають вологість шкіри, її тургор, товщину підшкірної жирової клітковини, локальні набряки, болючість і підвищену температуру шкіри, стан периферійних лімфатичних вузлів. За допомогою пальпації вивчають голосове тремтiння, серцевий поштовх, стан органів черевної порожнини, визначають наявнiсть різних новоутворень тощо.
Перкусія (вистукування) методів об'єктивного обстеження хворих. Неоднакові за гучністю звуки під час перкусії рiзних ділянок тіла дають змогу судити про стан деяких внутрішніх органів.
Аускультація (вислуховування) - один з основних методів обстеження хворих. Це вислуховування звукових явищ в організмі: тонів серця, шумів дихання, перистальтики кишок за допомогою стетоскопа, стетофонендоскопа.
Об'єктивне обстеження хворого завершують визначенням маси тіла, зросту, обводу грудної клітки, живота, вимірюванням температури, артеріального тиску, визначенням частоти пульсу, частоти дихання (відповідно протоколів).
4. Додаткові методи обстеження
Вони включають у себе інструментальні та лабораторні методи обстеження.
Інструментальні методи обстеження
Від якісної підготовки пацієнта медичною сестрою для обстеження залежить достовірність та інформативність результатів інструментальних методів дослідження.
Флюорографія це метод діагностики, який дає змогу отримати зображення органів і тканин за допомогою рентгенівських променів. Використовується для масового обстеження населення та виявлення прихованої патології легенів (туберкульозу, пухлин).
Бронхоскопія - це один з методів ендоскопічної діагностики, що дає змогу оглянути внутрішню поверхню бронхів і трахеї, необхідності отримати зображення або відео для більш докладного вивчення рельєфу слизової оболонки, судинного малюнка, конфігурації бронхів.
Спірографія - метод оцінювання стану легенів шляхом вимірювання об'єму та швидкості повітря, що видихається. Спірографія дозволяє оцінити функціональний стан легенів, а також підтвердити або виключити діагноз бронхіальної астми. Ця процедура безболісна і безпечна, найчастіше проводиться в амбулаторних умовах.
Пікфлоуметрія метод моніторування пікової швидкості видиху, яка вимі- рюється в літрах на 1 с, для оцінювання ступеня обструкції дихальних шляхів.
На томограмі утворюються зображення визначеного шару на визначеній глибині (рентгенограми виконують на різних рівнях). За допомогою томографії можна виявляти пухлини легенів, середостіння, туберкульоз, каверни, абсцес тощо.
Рентгенологічне дослідження органів травлення.
Перед дослідженням шлунка та кишок проводять підготовку пацієнта: за 2-3 дні з раціону вилучають продукти, що спричинюють метеоризм (чорний хліб, молоко, капусту, картоплю). Уранці натще пацієнта направляють у рентгенкабінет. Перед дослідженням йому дають випити рентгеноконтрастну речовину розчин барію сульфату з розрахунку 100 г барію сульфату, розведеного в 150 мл перевареної води.
Холецистографія та холангіографія
Холецистографія - це рентгенологічне дослідження жовчного міхура, яке дає змогу вивчити форму, положення, функцію жовчного міхура, наявність у ньому кокрементів ( камкнів). Це рентгенологічне дослідження жовчних проток, яке дає змогу оцінити їх стан.
Холангіографія - це рентгенологічне дослідження жовчних проток, яке даже змогу оцінити їх стан. Холецистографію та холангіографію виконують з метою підтвердження діагнозу жовчнокам'яної хвороби, атонії жовчного міхура, дискенезії жовчних проток.
Електрокардіографія це метод функціонального дослідження серця, що ґрунтується на графічній реєстрації змін у часі різниці потенціалів його електричного поля. Криву, що зображує електричну активність серця, називають електрокардіограмою. Отже, ЕКГ це запис коливань рiзниці потенціалів, які виникають у серцi пiд час його збудження.
Радіоізотопна діагностика - вивчення патологічних змiн органів і систем з використанням спеціальних радіоактивних ізотопів. За допомогою введення в організм людини спеціальних радіоактивних сполук, якi поширюються в організмі та накопичуються в певних органах, аналізують обмін речовин, функцію органів, секреторно- екскреторні процеси. До радіоізотопних методів належать радіометрія, радіографія, сканування, сцинтиграфія.
Радіометрія - метод визначення концентрації радіоізотопів в органах і тканинах. Його застосовують для вивчення функціонального стану щитоподібної залози.
Сканування та сцинтиграфія - отримання топографічного зображення органів, які вибірково накопичують життя еритроцитів.
Ендоскопію часто поєднують iз біопсією та морфологічним дослідженням отриманого матеріалу.
Найбільшого поширення ендоскопія набула в гастроентерології Її застосовують для вивчення порожнини стравоходу (езофагоскопія), шлунка, дванадцятипалої кишки (гастро-, дуоденоскопія), прямої кишки (ректороманоскопія), товстої кишки (колоноскопія). Для діагностики та лікування при захворюваннях органів дихання використовують ларингоскопію (огляд трахеї), бронхоскопію (дослідження бронхiв), торакоскопію (дослідження плевральної порожнини). В урологічній практиці застосовують нефроскопію, цистоскопію, уретроскопію. Ендоскопічні методи використовують для дослідження суглобів (артроскопія). Ендоскопія дає змогу уточнювати патологічний процес, диференціювати захворювання запального та пухлинного походження, а також здійснювати морфологічне дослідження.
Ультразвукове дослідження (УЗД) ультразвукова ехолокація, ехографія - метод дослідження внутрішніх органів з використанням ультразвукових сигналів, відбитих від тканин організму Ультразвукові коливання поглинаються та відбиваються тканинами організму по-різному залежно від щiльності тканин, у яких вони поширюються. Ехолокатор спрямовує ультразвукові імпульси в тіло людини і вловлює відбиті від нього сигнали, посилаючи їх на осцилоскоп. Зображення реєструється на поляроїдній плівці. Цим методом досліджують серце, печінку, жовчний міхур,підшлункову залозу, селезінку, нирки, надниркові залози, щитоподібну залозу. Метод дає змогу виявляти рідину в плевральній і черевній порожнинах.
Лабораторні методи обстеження включають у себе обстеження крові дослідження сечі, мокротиння, калу, промивних вод та блювотних мас, вмісту 12-палої кишки.
