Сьогодні о 16:00
Вебінар:
«
Труднощі навчання: дискалькулія. Практика та досвід роботи
»
Взяти участь Всі події
Опубліковано 1 грудня 2025 о 16:47
2 0

Перше грудня в моєму житті

Яскраво пам'ятаю той далекий час, коли доля визначила і довелося вперше взяти в тремтячі руки це важке кермо керівника сільської школи. В перші дні в душі оселився неспокій, змішаний із глибокою тривогою за кожного з учасників освітнього процесу. Тоді, на початку шляху, битва за виживання була гарячою – не просто боротьба, а справжнє зіткнення, де на кону стояли фінанси, майбутнє школи, наша спільна справа.

За цей час заклад не пас задніх. Ми були одні з найперших в громаді, які впроваджували інформаційні технології в освітній процес, в управлінську діяльність, створили один з найперших шкільних сайтів та багато чого іншого. На базі закладу проходили численні районні методичні об’єднання вчителів - предметників, заступників та директорів шкіл громади. Докладали багато зусиль по зміцненню матеріально – технічної бази. Самостійно вирішили питання придбання двох комп’ютерних класів. Брав участь в конкурсах «Учитель року», в обласних конкурсах педагогічної майстерності, у міжнародних конкурсах. Проводив, і не один раз відкриті уроки. Особистим прикладом спонукав і педагогічний колектив до творчості.

Ця школа... Вона не просто будівля. Вона – мій надійний порт, моя тиха гавань, мій справжній дім і нездійсненна мрія. Кожен її камінь, кожна цеглина знає мої прагнення, мій невпинний порив. Кожне рішення приймалося нелегко, проходячи крізь шторми і кризи, крізь темні періоди непевності. Але я завжди знав: мій слід тут не буде даремним.

Ми боролися за просте – за світло у вікнах і тепло в класах, за те, щоб не згасала освіта. У періоди великих піднесень і найгостріших зневі́р ми не давали погаснути вогню знань у серці жодної дитини. Це був наш обов'язок, наша найвища місія.

Нехай минуть роки, нехай час змінить обличчя світу, але цей досвід, викарбований глибоко в душі, залишиться моїм найціннішим скарбом. У стінах цієї школи – частина мого життя, моя душа і праця. Я вірив і вірю: наша робота не піде в забуття, а житиме далі в світлій пам'яті випускників.

Рано чи пізно я піду, але я буду точно знати: мені вдалося тут залишити слід.

Читайте також: