Аутизм всеосяжний: він визначає кожну подію, кожне почуття, сприймання, кожну думку, кожне відчуття і кожний аспект існування.
Джим Сінклер
Проблема розладів аутичного спектру для світового іукраїнського суспільства не є новою. Кожного року показники частоти встановлення діагнозу «розлад аутичного спектру» збільшується, а загальновизнаної методики корекції не існує.
Особливі зусилля, починаючи з 90-тих років ХХ століття, спрямовано на вивчення специфіки психічного дизонтогенезу аутичних дітей, пошуку першопричин і логіки аутичного розвитку, що дало змогу виявити наскрізний характер цього порушення (L.Wing, E.Ornitz, B.Hermelin & N.O’Connor, F Volkmar, H.Tager-Flusberg, C.Lord). Усе більше дослідників схиляються до тієї думки, що аутизм позначається на усіх рівнях психічної організації.
Такої самої думки притримуються й українські дослідники, які займалися і продовжують займатися проблематикою аутизму (Багрій Я.Т., Марценківський І.А., Островська К.О., Романчук О.І., Смоляр Г.Г., Тарасун В.В., Хворова Г.М., Чуприков А.П., Шульженко Д.І. та ін.). При цьому слід зазначити, що на сьогодні немає загальноприйнятих теорико-методологічних підстав стосовно вивчення особливостей порушень різних структур та функцій психіки у разі аутизму, а також – взаємозв’язку між ними. [2]
Аутизм — це розлад, який виникає внаслідок порушення розвитку мозку і характеризується відхиленнями у соціальній взаємодії і спілкуванні, а також стереотипністю у поведінці та інтересах. Всі вказані ознаки з'являються у віці до 3 років. [3]
Це порушення розвитку виявляється у ранньому віці і супроводжує людину все життя. При цьому, якщо вчасно розпочати ефективну корекційну роботу можна уможливити достатню адаптацію особи з аутизмом до спільноти інших людей. Тому аутичні порушення можна сприймати як особливий спосіб життя, але багато у чому відмінний від того, який мають звичайні люди.
Основним порушенням при розладах аутичного спектру є брак комунікативних навичок. Саме спілкування виступає основою соціалізації дитини. З аутичною дитиною є проблемним навіть встановлення первинного контакту. Тому без налагодження соціальної взаємодії неможливо перейти до корекції когнітивної та поведінкової сфери.
Дітям з аутичними порушеннями властиві складнощі в усвідомлені власних емоційних станів, труднощі у створенні образу себе та партнера, невміння регулювати тривалість й інтенсивність контакту та вибирати посильні для неї засоби спілкування (доторкання, контакт очей, співвідношення поз користування конкретними невербальними діями, регуляція інтонацій та інших просодичних елементів). Через відсутність безпечного емоційно-комунікативного простору та відповідної взаємодії, дуже повільного розширення простору «Я» дитина з розладом аутичного спектру під час спроб налагоджувати контакт з оточенням увесь час набуває негативний досвід.
Такі діти зазнають великих складнощів в мовленнєвих проявах. Виявлено, що дітям з аутизмом властиві особливості розвитку комунікативно-мовленнєвих навичок та їх становлення в ранньому віці. Так, із перших днів життя важко зрозуміти, чому така дитина плаче (плач може бути інтенсивним й тривалим у часі). Часто взагалі відсутні етапи лепету і гуління, а якщо і є гуління, то воно здебільшого механічного характеру, позбавлене інтонаційного компонента, обмежене, може нагадувати крик або пищання. А це свідчить про затримку формування основних складових мовленнєвої сфери, недорозвиток слухової уваги, фонематичного слуху, функції наслідування (наприклад, дитина не фіксує погляд на органах артикуляції матері, не намагається повторювати звуки).
Часто спостерігається відсутність реакції на мовлення дорослого, відсутність фіксації поглядом на тому, хто говорить. Дитина може не реагувати на словесні подразники, може не «розуміти» простих побутових інструкцій і зверненого до неї мовлення, і водночас бути дуже чутливою до немовних звуків.
Порівняно з мовленнєвим розвитком аутичних дітей, комунікативні проблеми є більш складними. Порушення експресивного мовлення в них має широкий діапазон – від аутизму до лексично багатого мовлення, проте з вербальними прагматичними помилками (використання мовлення для комунікації) і численними семантичними (пов'язаними зі значенням слів). Порушення саме прагматичної сторони мовлення є відмінною рисою особи з аутичними порушеннями. Діти з аутизмом мають значні труднощі в розумінні мовлення, особливо це стосується складної побудови запитань.
Аутичні діти, які мають проблеми з мовленням, не намагаються компенсувати цей брак за допомогою використання жестів або міміки. Незважаючи на рівень розвитку мовлення, типовою є неможливість і невміння розпочинати й підтримувати діалог, підтримувати тему розмови, реагувати на зворотну реакцію співрозмовника.
Відмінною ознакою мовлення у осіб з аутизмом є ехолалія. Більшість дітей з аутичними порушеннями зазнають труднощів у використанні мовних конструкцій із непрямим змістом і займенників. Значущим є також той факт, що прагматична складова мовлення найбільш порушена порівняно із семантикою чи синтаксисом. Отже, спектр порушень комунікації й мовлення у осіб з аутизмом дуже широкий, проте найбільш характерними є порушення його соціального аспекту.
Деякі діти розмовляють «механічною» роботоподібною мовою, не відповідають на звернене до них мовлення або пронизливо високим голосом. Вони можуть не відгукуватися на власне ім'я, унаслідок чого в них помилково передбачають зниження слуху.
Відмінною ознакою мовленнєво-комунікативного розвитку дітей з аутизмом є ехолалія та повторюване нав'язливе вживання слів, фраз або запитань. Проблеми в дітей з аутизмом можуть бути з неправильним використанням особових займенників.
Приблизно одна третина дітей і дорослих з аутизмом не користуються мовою взагалі. Звичайно, не всі діти з аутичними порушеннями зазнають таких складних і численних мовленнєво-комунікативних труднощів, багато з них набувають достатньо розвинених мовленнєвих навичок. Якщо йдеться про порушення мовлення і здатність дитини з розладами аутистичного спектра взаємодіяти з людьми, які її оточують, то варто звернути увагу на відсутність взаємозв'язку між рівнем розвитку мовленнєвих і комунікативних навичок. Так, дитина з аутизмом, яка має у своєму словнику значну кількість слів і складні речення, може погано розуміти сенс сказаного або не використовувати наявні мовленнєві навички у процесі спілкування.[2]
Отже, порушення комунікації й мовлення у осіб з аутичними порушеннями дуже відрізняються – від неможливості набути будь-яких функціональних мовленнєвих навичок до багатого літературного мовлення та здатності вести розмови на різноманітні теми, однак, без урахування, інтересу співрозмовника до теми розмови. Більшість дітей з аутизмом не мають значних проблем зі звуковимовою, проте переважна їх більшість мають проблеми з використанням мовлення та (або) проблеми з розумінням значення слів і висловлювань, інтонацією й ритмом мовлення.
Список використаних джерел:
Сухіна І. Родинний супровід дітей раннього віку з аутизмом/ І.Сухіна метод. рек., 2017. – 70 с.
Сухіна І., Риндер І., Скрипник Т. Психологічна модель раннього втручання для дітей з аутизмом: посібник / І. Сухіна І. Риндер, Т. Скрипник / за ред. Сухіної І.В. – Київ-Чернівці: «Букрек», 2017. – 192 с.
Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами: Навчально-методичний посібник у 9 книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К., 2010. – 363 с.