https://drive.google.com/file/d/1UKvtWASY0YEwY0PpAYKeFd-YMO8om-Zi/view?usp=sharing
https://drive.google.com/file/d/16WZGku7mcSgs_GlY_qvEhO8R6ezZeAIO/view
Авторка віршу - Єва Білінець ( https://vseosvita.ua/user/id289126 )
А вже осінь іде у мій сад,
І не просто іде, а вирує.
Одяглася в барвистий наряд
Й з вітром в парі у вальсі танцює.
І несе трішки легку печаль,
Що літає у повітрі цім чистім.
Павутинки сплітаються в срібну вуаль,
І летять, зачіпляючись в листі.
І кружляє удвох, не сама,
То в багрянці, то в жовтому світлі,
Бо вже знає, що скоро зима
Свій розкине кожух на узбіччі.
І ледь чутно шепоче вона,
Про минуле, що зникло у літі,
Про безмежну красу, що пройшла
Залишаючи тишу в блакиті.
А ще дощиком рясним сплакне,
Очищаючи землю від жалю й скорботи.
І як тільки останній листок упаде,
Білий сніг тихо ляже на землю в турботі.
