https://drive.google.com/file/d/11GNoGqAW9e4ZA_joQ5zVtoN9lHZ1R3Mv/view?usp=sharing
Цей про́мінь осі́нній – він, наче тут ди́во,
Що вмить проган́яє холо́дний тут сум,
Він душі́ дару́є наді́ю тут жи́во,
І підно́сить наш дух понад ві́чний цей шум.
Крізь сі́рі важкі́, низькі́ хма́ри,
Знена́цька проб’є́ться те́плий тут блиск
І зни́кнуть усі безпідста́вні тут ча́ри,
Осі́нній промі́нчик загля́не до те́бе.
Цей про́мінь осі́нній – він, наче тут ди́во,
Що вмить проган́яє холо́дний тут сум,
Він душі́ дару́є наді́ю тут жи́во,
І підно́сить наш дух понад ві́чний цей шум.
Він зо́лото си́пле на ли́стя й траву́,
І гріє доло́ні, і в очі тут сві́тить,
І ба́чиш ти чі́тко у мить цю нову́,
Що ва́рто і да́лі у сві́ті тут жи́ти.
Цей про́мінь осі́нній – він, наче тут ди́во,
Що вмить проган́яє холо́дний тут сум,
Він душі́ дару́є наді́ю тут жи́во,
І підно́сить наш дух понад ві́чний цей шум
Неха́й ця краса́ тут лиша́ється з на́ми,
Як знак, що й крізь те́мряву при́йде тут сві́тло,
Щоб се́рце не пла́кало гі́рко тут сльоз́ами,
Бо ра́дість, як про́мінь, прихо́дить тут вмить.
Цей про́мінь осі́нній – він, наче тут ди́во,
Що вмить проган́яє холо́дний тут сум,
Він душі́ дару́є наді́ю тут жи́во,
І підно́сить наш дух понад ві́чний цей шум
