https://drive.google.com/file/d/1s2QcL9DQo5uPvkl-6PBGwNIpteqbHXAb/view?usp=sharing
Це ди́во осі́ннє – прозо́ре і ти́хе,
Де спокій знахо́дить зму́чена душа́,
Немає тут мі́сця для зла чи для ли́ха,
Лиш ні́жність, що в се́рці тихе́нько співа́.
Надхо́дить пора́, де краса́ незбагне́нна,
Коли на́віть до́щик приходить, мов гість,
Це осінь – вона, як тає́мна тут сцена,
Що листя міняє на зо́лото, мідь.
Це ди́во осі́ннє – прозо́ре і ти́хе,
Де спокій знахо́дить зму́чена душа́,
Немає тут мі́сця для зла чи для ли́ха,
Лиш ні́жність, що в се́рці тихе́нько співа́.
Вона́, наче ка́зка, що в'є́ться у гаї́,
Дарує нам миті яскра́вих тут мрій,
І сонце крізь хмари проміння тут сяє,
Щоб серце зігрі́ти у теплі́ наді́й.
Це ди́во осі́ннє – прозо́ре і ти́хе,
Де спокій знахо́дить зму́чена душа́,
Немає тут мі́сця для зла чи для ли́ха,
Лиш ні́жність, що в се́рці тихе́нько співа́.
Вдиха́ємо спо́кій і ні́жність приро́ди,
Диву́ємось ба́рвам, що зни́кнуть вже ско́ро,
І дя́куєм о́сені за цю тут наго́ду
Відчу́ти ту ти́шу, що є тут без спо́ру.
Це ди́во осі́ннє – прозо́ре і ти́хе,
Де спокій знахо́дить зму́чена душа́,
Немає тут мі́сця для зла чи для ли́ха,
Лиш ні́жність, що в се́рці тихе́нько співа́.
