https://drive.google.com/file/d/16L3xT8-GKZEDzU3HWjcmtWpPtPRRv35t/view?usp=sharing
Холодний вітер пролітає скрізь гілля,
На серці смуток, ніби мряка сіра,
Залишилась самотня ця земля,
І в небі вже немає сонця, віра.
Осінь, чому ти принесла лиш біль?
Кожна сльоза – мов дощ, що стугонить.
Ніхто не бачить мою втрату й хміль,
Сумна пора, що душу полонить.
Багряне листя падає, як сни,
І тихий шепіт забирає час,
Я бачу лише привиди весни,
Що відійшла і вже не знає нас.
Осінь, чому ти принесла лиш біль?
Кожна сльоза – мов дощ, що стугонить.
Ніхто не бачить мою втрату й хміль,
Сумна пора, що душу полонить Немає більше променів тепла,
Лиш мовчазний, порожній краєвид,
В очах застигла осіння імла,
І загубився у душі мій слід.
Осінь, чому ти принесла лиш біль?
Кожна сльоза – мов дощ, що стугонить.
Ніхто не бачить мою втрату й хміль,
Сумна пора, що душу полонить
