Одного раннього ранку Андрійко ще солодко спав у своєму ліжечку. Йому снились чудові та фантастичні історії, в яких він завжди перемагав поганців та подорожував по різним фантастичним світам. За вікном співали рані пташки, хлопчик помаленьку прокидався. Скочивши з ліжечка, він побіг до бабусі розповідати ,який йому приснився цікавий сон.
–Бабусю, уявляєш , мені снилося ,що я допомагав бідному жебракові. І за те , що я йому допоміг, він назвав мене героєм, і сказав, що я як справжній герой створюю добро. Бабуся, посміхнулася на розповідь свого онука та пригорнула його до серця.
–Доброго ранку, Андрійко, який же в тебе був чудовий сон. Хлопчик посміхнувся та сів снідати млинцями з чаєм. Але раптом в двері зайшов дід в великому кожуху, було таке відчуття, що в нього з’явився великий живіт.
–Андрійко, в мене для тебе щось є!- бадьоро сказав дід Максим, розстібаючи кожух. Андрійко швидко скочив до дідуся , розкрив кожуха ,а там показались два вушка і сама тваринка.
-Це песик!- весело промовив Андрійко.
-Так, я знайшов його біля річки, мабуть хтось викинув бідолашного. –відповів дідусь.
Хлопчик дивися в очі маленького цуцика і не розумів, як можна викинути живе створіння та друга.
–Діду, але ж навіщо його викинули, він що був неслухняний?
-Ні, Андрійко, просто деколи люди не цінять того, що мають та не відчувають відповідальності за тих, кого приручили . Вони не розуміють, що беззахисному цуценяті буде тяжко без його сім`ї.
-Дідусю, а давай ми станемо його сім`єю.
-Андрію, але для того, щоб взяти цуценя під своє крило, ти маєш знати , що станемо відповідальні за нього, ми повинні про нього дбати, тому що він для нас стане сторінкою в нашому житті, а ми для нього і є все життя, ти згоден зі мною?- запитала бабуся.
-Так! Я постараюсь все зробити для того, щоб цей песик був щасливий!
