Одного разу Андрійко збираючись на прогулянку з Роккі , взяв з собою свою молодшу сестричку Мар’янку. Там він зустрів свого товариша Діму. Хлопчики захопились розмовою, і не помітили, як Роккі побіг з парку.
Де Роккі – схвильовано запитав Андрійко.
Не знаю – сказала сестричка, це ж твій песик, ти ж мені не дозволяєш з ним гуляти самостійно.
Ти ще маленька, у Роккі має бути один хазяїн – це я.
Діти побігли до сусіднього двору.
Он він!
Роккі стояв біля паркану і голосно гавкав.
Що ж там за небезпека? Чому він так сердиться?
Коли діти підійшли ближче, то побачили, що за парканчиком, заплутавшись у гіллі, тремтить від страху малесеньке, білесеньке кошеня.
Андрійку, поглянь, яке воно гарненьке, ніби сніжок. Воно напевне заблукало.
Притримай Роккі, а я його дістану - запропонував Діма.
Перелізу через паркан і звільню кошеня.
Можна мені його потримати – попрохала Мар’янка
Візьми звичайно - Мар’янка взяла кошеня і ніжно притулила його до себе.
Що ж робити? Можливо його хтось шукає мовив Андрійко.
Потрібно запитати у перехожих, можливо вони знають, чиє це кошеня. – порадив Діма.
Не знайшовши господаря, діти побігли додому. На ганку їх зустріла мама.
Доню, що це в тебе за біленький комочок?
Це, це Сніжок вирвалося у Мар’янки. Його знайшов Роккі, воно загубилось, а ми його врятували. Можна його залишити?
Мама ніжно обійняла Мар’янку.
Ти обіцяєш за ним доглядати? Це досить відповідально. Потрібно не тільки з ним гратись, а й турбуватись про нього: годувати, гуляти, прибирати, навчати.
Навчати?
Саме так, навчати.
Згодна, згодна - підстрибуючи закричала Мар’янка.
Що робити?
Ходімо до спеціального магазину, купимо твоєму Сніжкові все для нього необхідне: мисочку, лоток, пластиковий м’ячик і звичайно молочну суміш, він ще маленький і потребує спеціальну їжу, схожу на мамине молоко.
А я звільню місце для Сніжка – підсунув коробку ближче до дверей Андрійко. І раптом, на диво Мар’яні, кошеня з великим задоволенням почало досліджувати це укриття. Було цікаво за ним спостерігати.
Відтепер, щодня, коли Мар’янка поверталась з садочку, відразу бігла до Сніжка, наливала йому молоко, йшла з нам гуляти.
Андрійко частенько слухав музику, а Сніжок в цей час любив стрибати та котити м’ячика.
З часом Роккі і Сніжок потоваришували, у кожного з них була своя територія і свій господар.
Одного разу мама сказала:
Сьогодні, діти, ведемо своїх вихованців на огляд до ветеринара.
І Сніжка? – здивувалась Мар’янка.
Так, звичайно! Йому теж потрібний огляд, як і Роккі. Час вже оцінити його вагу, перевірити шкіру і кишківник та зробити щеплення. Така турбота дасть можливість твоєму другу мати здорове життя.
Мар’янка вкотре зрозуміла, що догляд за Сніжком це дуже відповідально. Та її це не лякало, бо Сніжок завжди чекав її повернення з садочку, ніжно муркотів коли вона засинала.
Минав час Роккі вже став зовсім дорослою собакою, а Сніжок - гарним котиком. Частенько коли діти виходили на прогулянку, перехожі дивувались цій незвичайній дружбі.
Та діти знають секрет. Адже це Роккі знайшов маленького Сніжка, просто врятував його. А Мар’янка і Андрійко навчили їх дружити. Ця незвичайна дружба продовжується донині.
Запитання:
1.Як у Мар’янки з’явився новий друг?
2.Чи є у вас вдома домашні улюбленці? Які?
3. Поділіться досвідом, як ви за ними доглядаєте?
4.Чому ви особисто навчили свого улюбленця, якими його досягненнями ви можете похвалитись?
5.Поясніть вислів «Ми відповідаємо за тих кого приручили»