https://drive.google.com/file/d/1iLKwb69yG6sNZ3tTlqBxjPi-1Mpesvp1/view?usp=sharing
https://www.youtube.com/watch?v=leZyosTQBUs
Авторка віршів - Єва Білінець ( https://vseosvita.ua/user/id289126 )
Озирнешся назад — і все стає ясно:
Розбиті серця, помилки і печалі,
Всі ночі безсонні, запитання страшні –
Це нитки, що шлях твій колись виплітали.
Здається, життя – лабіринт, де нема
Ні виходу, ні путівного листка.
Ідеш крок за кроком, довкола пітьма,
І доля здається, що стала гірка.
Та прийде той день, мов проміння крізь хмари,
Коли всі фрагменти складаються в пари.
І бачиш, як з'єднані Доля й примари,
Що кожна подія була не дарма.
І кожна затримка, і кожне "чому?" –
То захист був з неба, не кара небесна.
Зачинені двері вели крізь пітьму
До кращого, світлого, до піднебесся.
Не в наших руках був той істинний план,
Життя розгортається, як йому треба.
Зникає з душі сумнівний той туман,
І легкість приходить з безкрайнього неба.
Не треба скоріше, а лише довіряй і живи,
Будь тут і тепер, і не бійся нічого.
Усе в руках Божих, повір, назавжди!
Бо в Долі немає нічого такого,
Що стало б невчасно, чи було б дарма.
Нічого, в житті випадково нема.
