https://drive.google.com/file/d/1ZpNafmGstCuyeoiFdjGaJXACetBWiWmh/view?usp=sharing
Него́да осі́ння – це ти́ха тут ту́га,
Що ду́шу заку́тує в си́вий тут дим,
І здає́ться, нема́є кінця цьому кругу,
Лиш спо́гад про сонце – дале́кий тут грім
За ві́кнами пла́че холо́дний дощ,
Сту́кає ві́тер у скло тут сумне́,
І тя́гнеться в небо чо́рний тут хвощ,
Ця о́сінь у сму́тку свій час тут жене.
Него́да осі́ння – це ти́ха тут ту́га,
Що ду́шу заку́тує в си́вий тут дим,
І здає́ться, нема́є кінця цьому кругу,
Лиш спо́гад про сонце – дале́кий тут грім.
І мокрі дере́ва стоять, мов у тіні,
Вкрива́ються сі́рою, мря́чною млою,
Ми слу́хаєм звук, що прихо́дить від ті́ні
І думки́ вкрива́ються ти́хою змо́вою.
Него́да осі́ння – це ти́ха тут ту́га,
Що ду́шу заку́тує в си́вий тут дим,
І здає́ться, нема́є кінця цьому кругу,
Лиш спо́гад про сонце – дале́кий тут грім
В таку́ хвили́ну хо́четься ти́ші,
Тепла́, і ка́ви, і м'яко́го сну,
Щоб се́рце не пла́кало і не болі́ло,
Бо него́да кли́че тут в іншу весну.
Него́да осі́ння – це ти́ха тут ту́га,
Що ду́шу заку́тує в си́вий тут дим,
І здає́ться, нема́є кінця цьому кругу,
Лиш спо́гад про сонце – дале́кий тут грім.
