https://drive.google.com/file/d/11aCjtNF4KBILK8sKZo9bHmxcZWqWBrBV/view?usp=sharing
Авторка віршу - Алла Василишин
Є люди, мов серце — без них неможливо.
Є люди-актори — що брешуть красиво.
Є люди, мов сонце, і люди-крижини,
Є ті, що не гідні назватись “людина”.
Є люди, що всіх і завжди критикують,
І люди, що душу від смутку лікують.
Є люди-ромашки і люди-нарциси,
Як двері — прості, і підступні, як лиси.
Є люди, як небо — глибокі, безкраї,
І є, як болото, — в якім загрузаєш.
Є люди, як флюгер, — без власної волі,
Є люди, мов скеля, — незнаючі болю.
Є люди-піщинки і люди-планети,
Є люди-поеми і люди-сюжети…
Є люди, що ладні весь світ обійняти,
І люди скупі зайве слово сказати.
Є люди — раби, їх експлуатують,
І є незалежні, що волю цінують.
Є люди-обгортки — лиш ззовні красиві,
Є люди нещасні, і люди щасливі.
І кожен за себе сам відповідає,
І шлях свій завжди власноруч обирає.
Я дякую всім, кого зустрічаю…
Бо добрі — рятують, а погані — навчають.
