https://drive.google.com/file/d/1gFIZcjif2co6AgY54Vlp_u2_5DoiTdjS/view?usp=sharing
Вона́, наче пісня, що лине тихе́нько,
Від ма́миних вуст до малого серця,
Бо рі́дне тут слово, мов ласка не́ньки,
Що віри й надії дода́сть до кінця.
Мова – це скарб, що дарує тут не́нька,
Це перша молитва, і пісня, і гра,
Неначе та чиста, прозора річенька,
Що силу і мудрість до нас несе.
Вона в колиско́вій, у першій тут ка́зці,
У кожному слові, у подиху дня,
У добрім тут слові, у ма́миній ласці,
В ній квітне і зріє наша рідня.
Мова – це скарб, що дарує тут не́нька,
Це перша молитва, і пісня, і гра,
Неначе та чиста, прозора річенька,
Що силу і мудрість до нас несе
І цей запові́т, що отри́маний із ро́ду,
Ми му́симо далі нести крізь літа,
Бо мова – це пам'ять, і правда народу,
В ній наша воля, що вічно свята.
Мова – це скарб, що дарує тут не́нька,
Це перша молитва, і пісня, і гра,
Неначе та чиста, прозора річенька,
Що силу і мудрість до нас несе
