Методика підготовки майстра виробничого навчання до занять.
Луценко Олена Миколаїна,
майстер виробничого навчання ДПТНЗ Богуславське ВПУ сфери послуг.
Зміст:
Вступ
Професійна документація при підготовці майстра до виробничої діяльності
Джерела інформації як методика проведень виробничого навчання
Інструктаж. Підготовка майстра до виробничих занять
Демонстрація як особливість методики проведення виробничих занять
Наступність і взаємозв'язок вправ на виробничому навчанні
Висновок
Використані джерела
Вступ
Методами виробничого навчання називаються основні способи спільної діяльності майстра та учнів профтехучилища, завдяки яким учні оволодівають знаннями, уміннями і навичками, професійною майстерністю, розвивають творчі здібності, розумові і фізичні сили.
Основна задача виробничого навчання - формування вмінь і навичок, які забезпечують методи виробниче навчання, віднесені до практичного: вправи, самостійна робота учнів, лабораторно-практичні роботу рішення виробничо-технічних задач. Усі ці методи поєднує те, що при їхній реалізації активно діючим обличчям є майстер, у якого є чому вчитися,він вміло керує і направляє.
Методика виробничого навчання повинна відповідати закономірностям процесу здобуття учнями виробничо-технічних знань, вмінь та формувати в них технологічні інтереси, здібності і навички, виховувати правильне відношення до праці, повагу до колективу, дисциплінованості, організованості праці. Кожний тип уроку виробничого навчання має свою структуру.
Професійна документація при підготовці до виробничої діяльності
При підготовці до занять майстер відповідно до положення про планування виробничої діяльності професійно-технічних навчальних закладів використовує ряд плануючої та професійної документації:
- робоча навчальна програма з професійно-практичної підготовки;
- поурочно-тематичний план з професійно-практичної підготовки;
- перелік навчально-виробничих робіт з професії;
- плани виробничого навчання на семестр;
- плани виробничого навчання на місяць;
- план уроку;
- технологічна та технічна документація.
Робоча навчальна програма з професійно-практичної підготовки – це документ, що визначає зміст і обсяг професійних знань, умінь, навичок учнів, слухачів та способи і методи їх формування, включає завдання особистісно орієнтованого навчання. Професійно-технічні навчальні заклади на основі навчальних програм розробляють робочі навчальні плани і програми, у яких відображаються зміни, притаманні відповідній галузі виробництва чи сфері послуг, на підставі пропозицій замовників кадрів.
Поурочно-тематичний план з професійно-практичної підготовкискладається майстрами виробничого навчання відповідно до робочих навчальних програм, розглядаються і схвалюються на засіданні методичної комісії і затверджуються заступником директора з навчально-виробничої роботи. Він є документом багаторазового використання. Перелік навчально-виробничих робіт з професії визначає завдання, які виконують учні, слухачі з метою оволодіння професійними знаннями, уміннями та навичками, що передбачені робочою навчальною програмою професійно-практичної підготовки. Перелік навчально-виробничих робіт з професії складається на семестр або курс майстром виробничого навчання під керівництвом старшого майстра. Цей документ розглядається і схвалюється на засіданні методичної комісії та затверджується заступником директора з навчально-виробничої роботи ПТНЗ. Основою для складання переліку навчально-виробничих робіт є добір об'єктів робіт, виконуючи які учні набувають необхідних умінь і навичок з професії. Для всіх навчально-виробничих робіт, внесених до переліку, додається технологічна та технічна документація, що розробляється відповідними методичними комісіями ПТНЗ на основі державних стандартів.
Під час проведення виробничого навчання безпосередньо на виробництві чи в сфері послуг у переліку навчально-виробничих робіт зазначається загальна характеристика робочих місць або найменування робіт, які учні, слухачі повинні виконувати з кожної теми чи розділу робочої навчальної програми професійно-практичної підготовки.
Плани виробничого навчання навчальних груп визначають конкретний зміст навчально-виробничих завдань, послідовність та організацію їх виконання в навчальних майстернях ПТНЗ та виробничого навчання (виробничої практики) на підприємстві чи в сфері послуг.
Плани виробничого навчання на місяць складаються майстрами виробничого навчання на основі переліку навчально-виробничих робіт та у відповідності з робочими навчальними планами і робочими навчальними програмами професійно-практичної підготовки для навчальних груп, погоджуються зі старшим майстром та затверджуються заступником директора з навчально-виробничої роботи. Цей план встановлює конкретний-зміст навчально-виробничих завдань для групи, послідовність і організацію їх виконання.
На основі поурочно-тематичних планів і переліків навчально-виробничих робіт розробляється план уроку виробничого навчання. План уроку - основний документ для проведення конкретного уроку з теми.
План уроку майстра виробничого навчання
Поурочний план майстра для навчання учнів в майстерні відрізняється від поурочного плану для навчання на виробництві кількістю годин, які заплановані на урок, та ступенем самостійності навчання учнів. У майстерні ПТНЗ уроки проводятся по шість годин, а на виробництві - по сім. Поурочне планування для занять у виробничій майстерні призначене для навчання учнів відповідним технологічним процесам з наступним виконанням ними вправ для закріплення знань та умінь.
Планування уроків навчання на виробництві передбачає самостійне виконання вправ учнями, засвоєння технологій під час відпрацювання навиків з обраної професії.
План уроку та конспект уроку - це найконкретніші плани роботи майстра. Вони належать до оперативного планування, завершують систему планування уроків та виконують в ній організаційну функцію. План уроку та конспект - це результат безпосередньої підготовки майстра до уроку.
План уроку та конспект до нього містять конкретні завдання, які повинен розв'язати майстер на уроці. При цьому враховується рівень підготовленості всіх учнів (для забезпечення оптимальних педагогічних дій). Завдання в плані уроку переважно записують за конкретними етапами уроку. Зміст конкретизує навчання з урахуванням досягнень учнів і прогалин у процесі навчання. У конспект послідовно записують вправи, що підлягають вивченню на уроці, теоретичні відомості з теми та домашні завдання. Підкреслюються можливі міжпредметні зв'язки, за потреби - обґрунтовується доцільність цих вправ на уроці. Конспект можна виконувати у вигляді рисунків і схем. Проте, конспект уроку не є обов'язковим документом для досвідчених майстрів. Його написання є не метою, а засобом її досягнення.
Урок виробничого навчання – організаційна форма, яка забезпечує розв’язання єдиного дидактичного завдання всією групою учнів у однакових навчально-виробничих умовах (навчально-виробничих майстернях, навчально-виробничих цехах).
Методика виробничого навчання повинна відповідати закономірностям процесу здобуття учнями виробничо-технічних знань, вмінь та формувати в них технологічні інтереси, здібності і навички, виховувати правильне відношення до праці, повагу до колективу, дисциплінованості, організованості праці.
Кожний тип уроку виробничого навчання має свою структуру. Під структурою уроку розуміють певну послідовність кроків, етапів діяльності майстра та учнів, спрямованих на виконання навчально-виробничих завдань уроку. Сукупність структурних елементів орієнтована на досягнення основної мети уроку в цілому, проте, кожний елемент уроку має свою будову і зміст, які визначаються пізнавальними, навчально-виробничими завданнями на кожному його етапі. В уроках виробничого навчання розрізняють зовнішню і дидактичну структуру. Зовнішня структура охоплює вступний інструктаж; основну частину – вправи (самостійну роботу) учнів і поточне інструктування їх майстром; заключний інструктаж. Дидактична структура містить цільову установку на заняття; актуалізацію знань і досвіду учнів; формування орієнтовної основи дій учнів і відпрацювання нових способів дій; застосування освоєних засобів дій; підбиття підсумків.
Зовнішня і дидактична структура пов’язані між собою як ціле та частина. Кожний елемент дидактичної структури заняття треба розглядати з позиції діяльності майстра і учнів.
Джерела інформації як методика проведень виробничого навчання
Зазначимо з огляду на це, що існує певна відмінність між методами теоретичного і виробничого навчання. Якщо на уроках з предметів профтехциклу викладач повідомляє нову навчальну і технічну інформацію всім учням одночасно, то в умовах виробничого навчання досить часто проводяться заняття з підгрупами учнів і навіть індивідуально.
За ознакою джерела інформації методи поділяють на:
1 словесні,
2 наочні,
3 практичні.
Розглянемо кожен з них.
Розповідь майстра, як метод є оповідною формою розкриття нового навчального матеріалу. Розповідь повинна забезпечувати політехнічну спрямованість викладання, вона містить ознаки тих чи інших об'єктів техніки, предметів і знарядь праці, а також їх зміни у ході технологічних процесів. Розповідь містить лише вірогідні і науково перевірені факти, побудована за певним раціональним планом. Матеріал викладається так, щоб були зрозумілими основні думки.
Пояснення використовують разом з розповіддю (остання випереджає пояснення) і показом. Питома вага пояснення серед методів виробничого навчання, безумовно, більша, ніж розповіді, адже програма виробничого навчання з більшості професій побудована у такий спосіб, що майстру
доводиться частіше пояснювати, тлумачити, ніж розповідати. Під поясненням слід розуміти словесне тлумачення, обґрунтування тих чи інших ознак, властивостей, предметів, явищ, процесів, принципів дії апаратів, приладів, пристроїв тощо.
Бесіда як словесний метод - характерний діалог між майстром та учнями у формі запитань та відповідей. Колективна бесіда може передувати новій темі, новому змісту навчання. Можливий, однак, інший варіант бесіди - наприкінці заняття. Підготовка майстра до бесіди потребує ретельного обмірковування типових запитань. Слід враховувати і особливості змісту виробничого навчання з даної теми, й індивідуальні особливості окремих учнів, їх знання, активність, попередню підготовку, поведінку тощо.
Три типи бесіди:
1.Бесіди при вивченні нового матеріалу доречно проводити тоді, коли попередній навчальний і виробничий досвід учнів тісно пов'язаний із знаннями, уміннями, які належить засвоїти.
2.Вид бесіди спрямований на відтворення раніше засвоєних знань та умінь, теоретичне їх обґрунтування.
3.Тип бесіди спрямований на перевірку і контроль результатів виробничого навчання.
Де ж майстер застосовує ці методи? Звісно на уроках виробничого навчання.
Інструктаж. Підготовка майстра до виробничих занять
Інструктаж. Цей метод виробничого навчання слід віднести до найпоширеніших і важливіших. Інструктажем в умовах виробничого навчання називають чітко визначену систему вказівок, рекомендацій, які стосуються способів виконання трудових дій. Дехто із спеціалістів вважає інструктаж не окремим методом, а системою методів.
У виробничому навчанні, залежно від часу заняття, розрізняють три основних види інструктажу:
1. вступний,
2. поточний,
3. заключний.
Вступний інструктаж
Мета: Підготувати учнів до активного і свідомого виконання вправ.
Основним завданням вступного інструктажу є ознайомлення учнів:
із змістом наступної роботи;
з обладнанням та інструментом для виконання роботи;
з технічною та довідковою документацією;
з прийомами виконання роботи, уміннями і навичками, якими оволодіватимуть учні;
з вимогами до виконання кожної вправи;
з організацією робочого місця для виконання наміченої роботи;
з правилами і логічною послідовністю виконання роботи;
з найтиповішими видами помилок, яких слід уникати при виконанні роботи;
із способами контролю якості виконаної роботи;
із правилами техніки безпеки.
Поточний інструктаж здійснюють під час виконання вправ.
Зміст поточного інструктажу неможливо планувати так ретельно, як вступного. В діяльності учнів при виконанні трудових вправ спостерігається ряд досить типових помилок.
Поточний інструктаж адресований в індивідуальному плані кожному учневі, тому його зміст диференціюється більшою мірою, ніж зміст вступного інструктажу. Незалежно від обсягу, складності і характеру вмінь і навичок, які формуються з допомогою вправ, майстер повинен тримати в полі зору всіх учнів групи, спостерігати їх діяльність і в потрібний момент консультувати їх.
Заключний інструктаж. Зміст: Майстер аналізує результати виконання вправ, звертає увагу на типові недоліки, шляхи їх передбачення
Оцінюються індивідуальні результати роботи, виконання таких важливих критеріїв, як дотримання виробничих норм і відповідної технології.
Майстри виробничого навчання повинні підтримувати спроби учнів (навіть безрезультатні) раціоналізувати технологічний процес, наближати працю учнів до праці передових кваліфікованих робітників.
Під час заключного інструктування слід разом з учнями обговорити можливості ефективнішого виконання трудових завдань.
Можна провести опитування учнів, визначити домашнє завдання, дати вказівки щодо підготовки до нового уроку.
Демонстрація як особливість методики проведення виробничих занять
Характеризуючи способи використання на уроках виробничого навчання наочного приладдя різних типів і видів, необхідно відбивати такі особливості методики їхнього застосування:
демонстрація наочного приладдя повинна органічно поєднуватися з показом прийомів, розбором технічних вимог, технологією виконання робіт;
для демонстрації зразків робіт, інструментів, пристосувань доцільно використовувати муляжі, плакати,натуральні зразки, що створюють умови для порівняння й узагальнення;
дрібні зразки використовувати як роздавальний матеріал;
при поясненні технології обробки, приготування,подачі варто широко використовувати зразки (оброблені, приготовані) у послідовності технологічних процесів;
при використанні наочних посібників устаткування, приладів, агрегатів необхідно зробити їх максимально наочними.
Наступність і взаємозв'язок вправ на виробничому навчанні
Наступність і взаємозв'язок вправ - кожна попередня вправа підготовляє учня до виконання наступної, а наступна сприяє засвоєнню нової і закріплює попередню.
Поступове ускладнення вправ - по змісту, дидактичним цілям, навчально-технічним вимогам, ступеню самостійності учнів.
Правильний розподіл вправ за часом:
1. вправи спочатку повинні бути нетривалими і розділятися невеликими проміжками часу;
2. перерви між вправами повинні бути такої тривалості, щоб учні не забули результатів попередніх вправ;
3. в міру оволодіння уміннями і навичками вправи повинні ставати більш тривалими, а проміжки між ними - збільшуватися;
4. безупинні вправи можуть продовжуватися доти, поки відбувається удосконалювання процесу.
Висновок
Оволодіння основами професійної майстерності — це послідовні кроки-етапи рішення все нових і нових навчально-виробничих задач, досягнення нових цілей, а це найважливіша ознака вправ.
Виходячи з такої класифікації, весь процес виробничого навчання можна і потрібно розглядати, як процес послідовного ускладнення вправ, з метою формування основ професійної майстерності. У цьому зв'язку цілком виправдане дидактичне твердження, що вправи є основним методом виробничого навчання. Воно розширює границі повсякденного розуміння вправ, як способу відпрацьовування визначеного компонента діяльності з метою формування навички, а тим більше тренувального етапу оволодіння операцією.
Головне – зорієнтувати учнів на закріплення успіхів і подолання допущених недоліків у наступній роботі. Значне місце під час проведення підсумку заняття має бути відведене аналізу дотримання учнями правил охорони праці. Оцінювання робіт відбувається, насамперед, з урахуванням їх якості і термінів виконання. Виставлені учням оцінки майстер обов’язково повідомляє.
Таким чином, головна мета уроків виробничого навчання – навчити майбутніх робітників правильно і якісно виконувати основні трудові прийоми, формувати навички швидкості і точності їх виконання, а також уміння планувати свою працю.
Використані джерела
Нескоромна Оксана Павлівна, майстер виробничого навчання ДПТНЗ «Полтавське ВПУ ім. А. О. Чепіги»