https://drive.google.com/file/d/18wC1ItUiZmGq8BnIRhWLUmDUhfWjC_G8/view?usp=sharing
Листопа́д – він, на́че роздуми́ ча́су,
Він про́сить почу́ти вну́трішній тут дзвін,
Не треба ні бли́ску, ні за́йвого тут па́фосу,
А лише́ тут спо́кій, і ні́жність, і плин.
Надхо́дить пора́, коли ли́стя спада́є,
Оста́нній м́ісяць, він ти́хий, як ніч,
І о́сінь пово́лі свій світ залиша́є,
Він кли́че до спо́кою, мрій та тут пліч.
Листопа́д – він, на́че роздуми́ ча́су,
Він про́сить почу́ти вну́трішній тут дзвін,
Не треба ні бли́ску, ні за́йвого тут па́фосу,
А лише́ тут спо́кій, і ні́жність, і плин.
І дощик срібля́стий тихе́нько тут пла́че,
Вкрива́є зе́млю пожо́вклий тут шар,
Та в ти́ші цій є щось таке, тут нена́че
Наді́ю тут гріє осі́нній цей жар.
Листопа́д – він, на́че роздуми́ ча́су,
Він про́сить почу́ти вну́трішній тут дзвін,
Не треба ні бли́ску, ні за́йвого тут па́фосу,
А лише́ тут спо́кій, і ні́жність, і плин.
У цьому тут мі́сяці му́дрості бі́льше,
Бо він готу́є приро́ду до сну,
Він вчить нас жити тихі́ше й милі́ше,
І дя́кувати за прийде́шню весну.
Листопа́д – він, на́че роздуми́ ча́су,
Він про́сить почу́ти вну́трішній тут дзвін,
Не треба ні бли́ску, ні за́йвого тут па́фосу,
А лише́ тут спо́кій, і ні́жність, і плин.
